Образ Володимира Ленского в романі “Євгеній Онєгін”

А от інший роману герой: Володимир Ленский. Пушкіна малює надзвичайно яскравий і живий образ, що вражає своєю щирістю, порядністю й незахищеністю від будь-яких ударів долі.

Давайте довідаємося цього героя ближче. Це був

Красень, у повному кольорі років,

Шанувальник Канта й поет.

Він з Німеччини мрячної

Привіз ученості плоди:

Вільнолюбні мрії,

Дух палкий і досить дивний,

Завжди захоплене мовлення

И кучері чорні до плечей.

Із цих рядків ми довідаємося, що дитинство Ленского пройшло вдалечині від Росії. Він

жив і вчився в Німеччині, “під небом Шиллера й Гете”, де “їхнім поетичним вогнем душу запалилася в ньому”. Ленский – поет-романтик, “від хладного розпусти світла ще зів’янути не встигши”, “він співав побляклий життя колір без малого в осьмнадцать років”. Ми бачимо мрійливої людинии, що свої настрої й мрії прагне виразити у віршах. Він далекий світському суспільству й різко виділяється на тлі пустяковьих, буяновых, петушковых і харликовых:

…Йому не подобалися бенкети,

Біг він їхньої бесіди шумної.

Ленский не може знайти в навколишнім його суспільстві близьких собі за духом

людей. І, може бути, саме це приводить героя в будинок Онєгіна. Зароджується дружба, настільки незвичайна й дивна:

Вони зійшлися. Хвиля й камінь,

Вірші й проза, лід і пломінь

Не настільки різні меж собою.

Незважаючи на те, що “меж ними все народжувало суперечки й до міркування тяглася”, ці люди випробовують взаємну симпатію. Для Ленского ця дружба мала особливо велике значення, тому що в той момент він мав потребу у вірному другу, якому міг довірити всі свої почуття, переживання, поговорити на філософські теми:

Племен минулі договори,

Плоди наук, доброї зло,

И забобони вікові,

И труни таємниці фатальні.

Доля й життя у свою чреду,

Усе піддавалося їхньому суду.

Пушкін так показує подання Ленского про дружбу, честі, шляхетності, підтверджуючи те, що герой високо цінував дружні відносини з Онєгіним:

Він вірив, що друзі готові

За честь його приять окови,

И що не мерзне їхня рука

Розбити посудина наклепника.

Автор звертає увагу на те, що Ленский живе у своєму романтичному світі. “Серцем милий невіглас”, герой не розуміє всієї глибини сутності речей, і тому закохується в Ольгу, помітивши лише “ока, як небо блакитні, посмішку, локони лляні, движенья, голос, легкий стан…” За словами Бєлінського, Володимир “прикрасив її достоїнствами й досконалостями, приписав їй почуття й думки, яких у ній не було”. Так, так воно і є. Але він любив:

Ах, він любив, як у наші лета

Уже не люблять; як одна

Божевільна душа поета

Ще любити засуджена…

Але ми бачимо, що Ольга аж ніяк не ідеальна. Вона така ж, як і її перевесниці, легковажна дівчина, пересічна натура.

Із прочитаних сторінок роману розумієш, що сутністю й метою життя Ленского була віра в любов, дружбу й волю. І, може бути, тому герой сприймає невдалий жарт Онєгіна як зраду й зрадництво кращого друга. “Не в силах снесть обману”, Ленский викликає Онєгіна на дуель, “решась кокетку ненавидіти”.

И от:

Онєгін вистрілив… Пробили

Годинники визначені: поет

Роняє мовчачи пістолет”.

Смерть героя символична, вона мимоволі приводить до думки про те, що романтик, мрійник, що не знає дійсності, повинен загинути при зіткненні з життям. Для самого ж поета смерть – це рятування від життя серед обивателів, вихід з тої моральної порожнечі, що панує у світському суспільстві.

А. С. Пушкін створив дивний образ представника передової дворянської інтелігенції, образ поета-лірика, що романтично сприймає життя й людей, що вірять у високу дружбу, у вічну, ідеальну любов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Володимира Ленского в романі “Євгеній Онєгін”