Образ Вітчизни в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай”

На перший погляд, у романі Ліни Костенко ” Маруся Чурай ” описується життя дівчини – співачки. Але, вчитуючись у нього, ми бачимо, як органічно її доля переплітається з долею Вітчизни. Марусиними очами дивимося ми на Україну того часу й сприймаємо її через слова дівчини:

Буває, часом сліпну від краси Зупинюся, не вірю, що вона за чудо, – Ці степи, це небо, ці ліси, Всі так добре, чисто, немінливо, Всі як є – дорога, явори, Все моє, все носить назва – Україна Така краса, висока й нетлінна, Що хоч зупинися й з Богом говори

А на тлі

цієї краси розвивається чимало подій з життя українського народу періоду визвольної війни під проведенням Богдана Хмельницького. Багато уваги Ліна Костенко приділила зображенню знівеченої польським панством України, зокрема знаменитого міста Лубни, де лютував Ярема Вишневецкий. Довгий шлях пройшла Маруся Чурай, ідучи до Києва. Вона любувалася красою рідної землі, до якої ніколи не була байдужа. Але згодом пейзаж поступово став змінюватися. Дивна краса поступилася місцем зруйнованим будинкам, порожньому житлу. Аж от перед Марусиними очами “коштує роздертий Київ “. Славна столиця випробувала важкі
поранення від рук завойовників. У руїни перетворилася його краса. Кожний клаптик священної землі був политий кров’ю й слізьми. Дивлячись на ці “задушені села”, спустошені міста, випалену землю, Маруся, що дотепер думала, що нікому немає гірше у світі, чим їй, розуміє: особисте лихо – це маленька крапелька в море всенародного горя. Величезний вплив на Марусю мали оповідання її супутника-дяка про народних гнобителів. І тоді Маруся говорить:

И з тих дякових балаканиною Всі частіше згадую єдину, Ту найбільш сумну втіху, далеби: Комусь на світі гірше, ніж тобі

Виходила з Полтави мертва Маруся, що вже перестала співати. А в Київ увійшла, начебто оживши. Ці сили дала їй Вітчизна, хоча й роздерта, і вічна прекрасна й дорога

Снову й знову піднімаються на боротьбу полиці. І веде їх уперед Марусина пісня. І поки жива ця пісня, поки є в Україні патріоти, що люблять сини й дочки, доти жива й сама країна


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Вітчизни в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай”