Образ Наума Дрота та його дружини Насті в повісті “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненко

В образі Наум” Дрота Квітка показав ідеального, на його погляд, селянина.
“Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь, п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви – так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін, вія вже й там..і Коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть.
Щасливе й заможне життя було в нього з дружиною Настею, їх турбувало лише те, що не було дітей, і

не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити; була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати”.
Наум зичив щастя своїй єдиній дитині, тому, хоч і шанував Василя, та за бідняка, що мав у рекрути йти, доньку не віддав.
Родина Дротів дуже релігійна, цим і пояснюється пасивність героїв, їх невтручання у власну долю: Наум у всьому сподівався на “волю божу”, і Марусю так навчив.
У родині Наума Дрота ніколи не було сімейних чвар, а тільки
взаємоповага та шана. Проте Наум був непохитний у своїх намірах, і в родині панували патріархальні звичаї: дочка і дружина безперечно його слухалися. Настя говорить: “Він мені закон, а не я йому”. А Маруся про батька так каже: “Чи здужала, чи не здужала, а коли батько Каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати”.
Дружина Наума Настя – працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але скорилася волі чоловіка. Образ Насті розкритий не так широко, як образи інших героїв.
Смерть Марусі стала тяжкою втратою для батьків. На похороні дочки Настя роздає її посаг сиротам та бідним дівчатам, роздає свічки дружкам і благає: “Засвітіте їх, проводіте мою Марусеньку і відайте: як горять ваші свічечки, так горить моє серденько від журби великої, ховаючи одним одну дочечку, утіху мою… а сама зостаюся при старості, як билиночка у полі, і слізоньками умиваючись”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Наума Дрота та його дружини Насті в повісті “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненко