Образ Митрофана в комедії Д. Фонвізіна “Недоук”

Имей сердце, имей душу,

И будешь человек во всякое время.

Д. Фонвізін

Да отвяжись, матушка, как

Навязалась!

Д. Фонвізін. Недоук

Комедія “Недоук” була написана наприкінці XVІІІ століття, але багато її проблем є актуальними, образи усе ще живі. І нехай трохи старомодний вигляд мають Стародум і Правдін, та багато що в їхніх монологах стосується й нашого часу. Нехай немає в сучасного Митрофанушки кріпаків, готових у будь-який момент догодити, нагодувати, прислужитися, захистити, але Митрофанушка живий і продовжує жити “недоуком”.

Однією

з перших сцен комедії “Недоук”, що викликають сміх і здивування, є сцена, коли Митрофан розповідає свій сон. Матуся б’є татуся. І Митрофанові стала шкода матір: “…Ти так стомилася, коли била батюшку”.

Жорстокість і бездушність – породження надмірної жадібності. Пані Простакова бажає оженити свого синочка на Софії, але зовсім не тому, що вона розумна, мила, гарна, а тому, що має чимале багатство. Само ім’я “Митрофан” у перекладі з грецької означає “схожий на матір”.

Чи прокинеться в Митрофана потяг до знань, якщо його родичі хизуються своїм неуцтвом?

“Не вміли грамоті” їх предки, “зроду нічого не читали Скотиніни”. Зневагу до навчання Митрофан одержав у спадщину від батьків. Для фонвізінського героя двері в кімнату “прикметникові”, а двері в комору “іменникові”. Вже чотири роки вчиться Митрофан, а яка з цього користь? Митрофан готовий повторювати: “Не буде той Скотинін, що і чого-небудь навчатися захоче”.

Цілком природно, що Скотиніни-Простакови далекі від громадянських почуттів, думка “бути корисним своїм співгромадянам” у ці голови прийти не може.

У “Недоуку” основою безбідного існування Митрофана є кріпосне право, влада над селянами.

Чи багато таких Митрофанів? Про це Вральман сказав: “Не журися, моя матінко, не журися: який тфой тражайший син – таких на сфете мільйони”.

Проте я з оптимізмом дивлюся на життя: людей нормальних і порядних значно більше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Образ Митрофана в комедії Д. Фонвізіна “Недоук”