Образ Максима Гудзя в романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного

Максим Гудзь – це ще один яскравий тип трагічної особистості, “пропащої сили”. У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано Запорозьку Січ, став би чи не першим в ній. Привабливо, із симпатією письменник змальовує Максима в молодості. Він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний. Свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. Дід його, запорозький козак Мирон Гудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість.
Душа Максима рвалася до енергійного діла,

на широкий простір. У його крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом. Але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці Максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити” аж доки не став отаманом банди. Безумовно, негативний відбиток наклало на його вдачу перебування в москалях.
Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати
солдатів. На прикладі життя Максима Панас Мирний показав, як служба в царській армії нівечить людські душі.
Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та “заслугами”, з жінкою та донькою. В Пісках він звив злодійське гніздо, став ватажком Зграї злочинців, до складу якої входив і Чщка. Так вольова, порядна людини перетворилась на вбивцю. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників. Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Про людську подобу нагадувала лише любов Максима до доньки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4.33 out of 5)

Образ Максима Гудзя в романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного