Образ і характеристика Тетяни Ларіній у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Він згодний, що загальна тенденція літератури – зображення ідеалу, а не моралі, – по суті своєї правильна, однак, на думку Пушкіна, ні колишнє подання про людську природу як “манірної пихатості”, ні теперішнє відображення торжествуючі в серце людини пороку не є глибинними. Поет затверджує нові ідеали ( 13-я й 14-я строфи третього розділу “Євгенія Онєгіна”): роман, що будується на любовному конфлікті, за задумом автора, повинен був відобразити найбільш характерні й стійкі прикмети життя представників декількох поколінь російського дворянського роду. Герої добутку говорять природною мовою, їхні переживання не схематичні й одноманітні, а природні й багатобічні. Описуючи переживання героїв роману, поет перевіряє правдивість своїх описів життям, опираючись на власні спостереження й враження.

Якщо взяти до уваги цю концепцію автора, стає зрозумілий зміст протиставлення образів Ольги й Тетяни, що для читача знаменує знайомство з головною героїнею роману. Ольга скромна, слухняна, весела, простодушна й мила. У неї блакитні, як небо, очі, лляні локони, легкий стан, але при цьому ніщо не виділяє її з ряду таких же провінційних панянок – “будь-який роман візьміть і знайдете вірно її портрет”. Тетяна зовні не настільки приваблива, як сестра, поводження й захоплення підкреслюють самобутність цієї героїні, несхожість її на всіх:

*

Дика, сумна, мовчазна.

* Як лань лісова боязка,

* Вона в сім’ї своєї рідний

* Здавалася дівчинкою чужої.

До ім’я Тетяна Пушкін дає примітку: “Сладкозвучнейшие грецькі імена, які, наприклад, Агапон, Филат, Федора, Текля й проч., уживаються в нас тільки між простолюдинами”. В авторському відступі поет розвиває цю думку: “Уперше ім’ям таким сторінки ніжні роману ми свавільно освятимо”. Звучне ім’я Тетяна гармонічно злилося з особливостями зовнішності її власниці, з її звичками, манерами, рисами характеру. Природа, книги, сільський мир, страшні оповідання няньки зимою в темряві ночей – всі ці милі, невигадливі захоплення поступово формують характер дівчини. Говорить Пушкін і про те, що було особливо дорого Тетяні:

* Вона любила на балконі

* Попереджати зорі схід,

* Коли на блідому небокраї

* Зірок зникає хоровод.

Більшу роль у формуванні поглядів Тетяни і її почуттів зіграли книги, по яких вона судила про життя, романи їй заміняли всі, давали можливість знайти “свій таємний жар, свої мрії, плоди серцевої повноти “. Захоплення книгами, занурення в інший, фантастичний мир, наповнений всіма фарбами життя, був для Тетяни не простою розвагою. Дівчина шукала в ньому те, чого не могла знайти у світі реальному. Бути може, у зв’язку із цим і осягла її перша життєва невдача, фатальна помилка – любов до Онєгіна. Сприймаючи навколишнє оточення як далекій, противну кожній клітинці її поетичної душі, Тетяна створила свій ілюзорний мир, у якому правили добро, краса, любов, справедливість. Для повноти картини не вистачало тільки одного – героя, єдиного й неповторного. Чи не тому замисленою, обкутаною таємницею сусід Онєгін здався Тетяні втіленням всіх її дівочих мрій:

* Щасливої силою мечтанья

* Одушевлені созданья…

* Усе для мрійниці ніжної

* У єдиний образ облеклись,

* В одному Онєгіні злилися.

Лист Тетяни, це миле й зворушливе визнання в любові, найбільше повно відбиває всю гаму почуттів, що охопили її непорочну, бентежну душу. Звідси й різке протиставлення: “ви нелюдим”, “у глухомані, у селі всі вам нудно”, а ми “нічим… не блищимо, хоч вам і раді простодушно”. Звідси й надмірне вихваляння обранця, передане, у тому числі, і шляхом опису Тетяною її незабутнього враження від першої зустрічі з Євгенієм: вона завжди знала його, але зла доля не давала закоханим шансу зустрітися в реальному світі. І от відбулася ця чудесна мить зустрічі, дізнавання:

* Ти ледве ввійшов, я вмить довідалася,

* Вся обімліла, запалала

* И в думках мовила: от він!

Для Тетяни, що ніхто не розуміє, і це нерозуміння несе їй страждання, Онєгін – рятівник, рятівник, прекрасний принц, якому призначено расколдовать, пожвавити її нещасне серце. Здавалося б, мрії втілилися в реальність, але реальність часом виявляється ще більш оманної й жорстокої, чим можна собі представити. Онєгін торкнуть ніжним визнанням Тетяни, але він не готовий взяти на себе тягар відповідальності за чужу долю, чужі почуття й чужу надію. Його рада по-житейски проста й відбиває накопичений їм досвід життя в суспільстві:

* Учитеся панувати собою;

* Не всякий вас, як я, зрозуміє;

* До лиха недосвідченість веде.

Закохана Тетяна виявилася гарною ученицею. Переборовши нестерпний щиросердечний біль, вона навчилася “панувати собою”: “Як изменилася Тетяна! Як твердо в роль свою ввійшла!” У байдужій княгині, величн і недбалої, важко довідатися колишню Тетяну – несміливу, закохану, бідну й просту. Однак чи справедливо говорити про те, що якщо в характері героїні відбулися значні зміни, те і її життєві принципи перетерпіли кардинальні зміни? Якщо ми в такий спосіб будемо трактувати поводження нової Тетяни, то підемо в цьому за Онєгіним, що воспылали пристрастю до неприступної богині ” царственої Неви “. Тетяна прийняла правила чужої гри, але чи зникла її моральна чистота, щирість, прямота, допитливість розуму, розуміння справедливості й боргу, здатність із достоїнством, мужньо зустрічати й переборювати труднощі?

* “Я вас люблю (до чого лукавити?),

* Але я іншому віддана;

* Я буду століття йому вірна”.

Такі прості слова, але скільки гіркоти, образи, страждання, щиросердечного болю ховається за цією маскою простоти! Образ Тетяни, на мій погляд, переконливий і життєвий. Він викликає искреннее співчуття й замилування


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Образ і характеристика Тетяни Ларіній у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Categories: Нові твори

Links