Образ автора в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Н. В. Гоголь

Пушкін… Напевно, важко знайти людину, що не знав би цього ім’я. Пушкіна входить у наше життя в дитинстві й залишається з нами до кінця. Яким же була ця людина? Я думаю, що він прагнув до волі й справедливості. Поет засуджував помсту, сваволю поміщиків, егоїзм. Для когось Пушкін – учитель, а для когось – друг. Я вважаю, що роль Пушкіна в романі “Євгеній Онєгін” нітрохи не менш значимий, чим сам сюжет. Творячи особливий мир, сам автор виступає як реально діюча особа.

Поет пише, що його добуток – це не тільки “собранье строкатих глав”, але й збори строкатих щиросердечних станів самого поета. Пушкіна збирається приділити собі не менше уваги, чим іншим персонажам. Він є особливим героєм. Від першої до останньої глави поет міняється. Пушкіна молодий душею, він захоплюється балами, веселощами, танцями, але, розчарувавшись у житті, поет пише: “На жаль, на різні забави я багато життя погубило”.

Автор охоплює широке коло проблем: від життєвих до філософських. Але навіть говорячи про речі настільки серйозних, Пушкін все перекладає в легку іронію.

Поет багато говорить про Москву, він любить її: “Москва! Як багато в цьому звуці для серця російського злилося!”. Велика увага автор приділяє любові, розповідає, як поводитися з жінками: “Чим менше жінку ми любимо, тим легше подобаємося ми їй”. Ліричні відступи

показують проблеми, що хвилювали Пушкіна. Багато хто з них говорять про зрілість поета.

Автор згадує прожиті роки, найважливіші події свого життя, смутні й радісні. Все пережите в ліцеї, у Петербурзі, у Михайлівськім оживає під пером поета, тонкого лірика й глибокого мислителя.

Пушкін висловлює своє відношення до улюблених героїв. Тетяна для нього – “милий”, “вірний ідеал” жінки.

Простите мені: я так люблю

Тетяну милу мою!

Онєгін – давній друг автора, якому “подобалися його риси”. Розуміючи Онєгіна, співчуваючи йому, поет разом з тим рішуче розходиться з ним у поглядах на життя:

Завжди я радий помітити різницю

Між Онєгіним і мною…

Онєгін розчарований у всім, що його оточує, “рано почуття в ньому охолонули”. В авторі, навпроти, живуть глибокі й сильні почуття, він гаряче й натхненно любить природу, людей і життя.

Ленский – це об’єкт пушкінських жартів. Поет постійно іронізує й знущається з його “завжди захопленого мовлення”.

Пушкін невимушено розмовляє із читачем (“мій читач”, “мій друг”), міркує про літературу й мистецтво, ділиться творчими планами.

Мені здається, що історію з Онєгіним Пушкін придумав для того, щоб розповісти про себе. Адже наприкінці першого розділу поет іронізує: вуж не про нього чи самому в дійсності цей роман:

Щоб глузливий читач…

Звіряючи тут мої риси,

Не повторював потім безбожно,

Що намарал я свій портрет…

Сам Пушкін, його образ, його думки, його світогляд присутні на сторінках “Євгенія Онєгіна”, і, по-моєму, сміло можна затверджувати: дійсним головним героєм цього роману є саме Пушкін.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Образ автора в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”