Жив за старих часів на світі бідний старий. Було у нього чотири сини. Умер старий, і дісталося від нього чотирьом синам спадщина - біленьке цапеня. Славний було цапеня, так закульгав якось на задню ніжку. Брати пошкодували його, змазали ногу маззю й перев'язали ганчірочкою.
Але всяка спадщина треба ділити. Стали брати між собою ділитися. Здоровішу задню ногу вирішено було віддати старшому, дві передні ноги - двом середнім, а кульгаву задню ніжку - молодшому братові. Поділили цапеняти й почали його ростити. Годували травичкою, напували свіжою водицею так айраном, а по вечорах укладали спати у теплі - у вогнища.
Ось одного разу, коли лежало біленьке цапеня у вогнища, випав звідти вугіллячко. Загорілася ганчірочка на нозі цапеняти. Підстрибнуло цапеня від болю, заметався,.вибіг із саклі й поскакав у поле.
-А у поле стояли стоги, і цапеня, стрибаючи навколо них, підпалив ті стоги.
Стогу належали ханові. Розсердився хан. Велів довідатися, хто підпалив сіно, призначив суд і призвав до себе всіх чотирьох братів.
- Відшкодуєте мені збитки, не те кину вас у темницю.
- Так, так, заплатите, а то вас усіх кинуть у темницю, - у один голос підхопили ханські судді.
- За ці стоги, милостивий хан, ми платити не повинні, - відповіли три старші брати.- Правда, цапеня нам усім дістався від батька у спадщину. Але ми його вже між собою поділили. Задня нога, на якій загорілася ганчірочка, - це майно молодшого брата. Йому й платити!
- Мені однаково, хто заплатить, - погодився хан.- Нехай платить молодший. Та всі ханські судді згідно закивали головою:
- Нехай платить молодший. Мудрому ханові однаково!
Де мені, біднякові, змагатися з ханом! - подумав молодший брат. - Прийде, видне, платити. Та, не сказавши більше ні слова, покинув ханський палац. По дорозі зустрівся йому старий жебрак.
- Куди ти йдеш, син мій, і чому так сумний?-запитав старий. Розповів молодший брат про лихо, що неждано впала на його голову.
- Е, синок! Дарма ти погодився платити! Головний відповідач не ти, а три твої старші брати. Чому? Я відповім тобі... Якби у вашого цапеняти була тільки одна нога - кульгаючи, хазяїном якої вважаєшся ти, цапеня не змогло б поскакати у поле, і ти згасив би ганчірочку. Цапеняти привели до ханських стогів три здоровіші ноги. А хазяї їх-твої старші брати.
Повернувся поза - себе від радості молодший брат у ханський палац і закричав:
- Про хан мій! Суд був неправабоний! Вірно, твої стоги загорілися від кульгавої ноги нашого цапеняти. Але ж нога ця не сама у полі прийшла? Її принесли три здоровіші ноги! А хазяї цих трьох ніг - мої старші брати.
Скликав хан знову своїх суддів, велів заново судити. Та довелося старшим братам платити частку нарівні з молодшим. Кульгаючи-Те нога не винувата.