“Ніхто не забутий, ніщо не забуто” за творами О. Твардовського

“Хто ховає минуле ревниво, той навряд чи з майбутнім в ладу”

О. Твардовський.

Ми всі в боргу перед минулим і майбутнім. Кожен з нас відповідає за свій час, за те, як він це майбутнє готує. Але відповідальності не буває без пам’яті про минуле, без причетності до подій. “Я жив, я був, за все на світі я відповідаю головою”, – писав О. Твардовський. Його життєве кредо – відповідати за все. Його твори – це живий біль про час. Вони вчать нас милосердю, високої моральності, громадянськості, вчать бути “людьми з тих людей, що людям, не ховаючи очей, дивляться в очі”. Поет своїми творами переконує нас, що пам’ять повинна вберегти нас від страшних помилок.

Давно закінчилася війна. Практично не залишилося тих людей, які воювали. Як би не оцінювали війну 1941-1945 років, але роки війни ніколи не будуть викреслені з нашої пам’яті. О. Твардовський був правий, коли сказав:

“Пройшла війна, пройшли жнива,

Але біль волає до людей:

Давайте, люди, ніколи

Про це не забудемо”.

Військова тема – одна з головних тем творчості О. Твардовського. Поет пройшов усю війну. Призваний в 1939 році до лав Червоної Армії, він був рядовим, потім військовим кореспондентом. Його численні нариси, поема “Василь Тьоркін”, вірші, написані на фронті, отримали всенародне визнання. У післявоєнний час тема пам’яті, відповідальності перед

полеглими стає основною у творчості поета.

“Я знаю, ніякої моєї провини

У тому, що інші не прийшли з війни.

У тому, що вони, хто старший, хто молодший

Залишилися там, і не про те ж мова,

Що я їх міг, але не зумів зберегти,

Мова не про те, але все ж, все ж, все ж…”

Розповісти про страшну війну – священний обов’язок О. Твардовського, і він неодмінно повинен його виконати. Поет, з його точки зору, “краще всіх не світі” знає, про що і як потрібно говорити. В одному з віршів останніх років О. Твардовський висловив думку:

“Вся суть в одному-єдиному завіті:

Те, що скажу, до часу танучи,

Я це знаю краще всіх на світі

Живих і мертвих, знаю тільки я”.

О. Твардовський постійно повертається до теми пам’яті, покаяння, відповідальності перед загиблими. У вірші “Я убитий під Ржевом”, написаному від імені загиблого солдата, ця тема досягає трагічного звучання:

“Ви повинні були, брати,

Встояти, як стіна,

Бо мертвих прокляття –

Це кара страшна”.

В іншому вірші, поезії “У той день, коли закінчилася війна” поет говорить про єднання мертвих і живих. Біль про загиблих, про трагічне минуле не можна викреслити з пам’яті. Не тільки марно, але й небезпечно думати, з точки зору О. Твардовського, ніби час “затягне будь-який біль”, “будь-яке горе”.

Поема “По праву пам’яті” підсумовує пережите і самим поетом, і його близькими. У центрі поеми – “незабутнього століття недоброї пам’яті справи”. Ми не можемо забувати свого минулого, адже “хто ховає минуле ревниво, той навряд чи з майбутнім в ладу”. Головною темою в творі стає тема покаяння. Проблема пам’яті переростає в проблему відповідальності. Ліричний герой поеми виступає в ній від імені всього народу, якому культ особистості заважав йти по обраному шляху. Поет від імені народу вершить історичний суд і виносить вирок. Він витягує з минулого історичний урок в ім’я майбутнього, кличе читача до вибору усвідомленої життєвої позиції: усім потрібно “міряти” тільки правдою, бо це єдина гарантія від нових помилок.

“Одна неправда нам в збиток,

І тільки правда до двору!”

У творі “По праву пам’яті” поет розмірковує про культ особистості, про сталінські часи, про загублені і зламані людські долі. Він закликає зберігати пам’ять, не забувати тих, хто прийшов з війни, але загинув у таборах.

О. Твардовський називає пам’ять про війну, про трагічне минуле жорстокою. Виявляється, жорстокими можуть бути не тільки люди! Ця “жорстока пам’ять” ніби попереджає нас: трагедія війни не повинна повторитися.

“Війна – жорстокіше немає слова.

Війна – сумніше немає слова.

Війна – святіше немає слова”.

На нас лежить відповідальність перед загиблими на війні людьми. На нас лежить відповідальність за наше минуле, яке ми не повинні забувати. Кажуть, що час лікує. Але страждання і пам’ять безглуздо викреслювати з історії. Якщо ми зробимо вигляд, що у нашому минулому не було крутих обривів та ям, ми ризикуємо попасти в нові. Ми повинні вчитися на помилках минулого. Повертаючись назад, до тієї жорстокої пам’яті, поет звертається до своїх сучасників і майбутніх поколінь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Ніхто не забутий, ніщо не забуто” за творами О. Твардовського

Categories: Твори на задані теми

Links