Жили дві сабоних людини. Кожний з них похвалявся своєю силою. Часто сперечалися між собою, похвалялися друг перед іншому хоробрістю.
Одного разу один з них сказав: – Підемо у ліс і заночуємо там, де лякає чорт. Подивимося, хто з нас хоробріше.
Поруч із селом протікав ключ, а по ту сторону ключа стояла висока сопка. У підніжжя сопки й перебувало місце, якого усе боялися.
Перед заходом сонця вони пішли туди. Із собою не побрали ніякої зброї, крім ножів і по десяти сажнів ременя з нерпичьих шкір.
Прийшли до місця у підніжжя сопки, заготовили дров і розпалили востри – кожний окремо. - Зняли ножі й поклали убік, подалі, щоб самим не дістати. Витяглися ремені, одним кінцем обв'язали себе, а іншим дерево, так так, щоб можна було сидіти у багаття.
Опівночі вони почули страшний шум – до них ішло яке те чудовисько. Воно ламало вершини дерев і видавало страшний лемент. Одна людина запитала у іншого:
- Ти боїшся?
- Немає.
Другий теж запитав:
- А ти боїшся?
- Немає.
Та ось невідоме чудовисько зі страшним лементом стало наближатися до них, і вони знову запитали один одного: Ти боїшся? Та обоє відповіли: Немає!
Так запитували вони друг у друга доти, поки не знепритомніли від страху.
На світанку один з них опам'ятався й побачив, що колом уся земля подряпана руками й вивернуті кущі. Виявилося, що він праг бігти, але ремінь не дозволив. Другий теж від страху праг бігти, але, як і перший, не зміг.
Після цього вони стали друзями й більше не похвалялися друг перед іншому.