Як Ейленшпигель у Ерфурте вчив осла книгу читати

12-08-2016, 08:20 | Німецькі казки

Прибувши у Ерфурт, де перебував знаменитий університет, Ейленшпигель прибив там на дверях оголошення. Добродії з університету, наслишанние про його лукавство, сталь радитися, яку б йому придумати завдання, щоб він не зміг з нею впоратися, а вони б не зганьбилися. Нарешті розв'язали вони доручити Ейленшпигелю навчити грамоти осла, тим більше що ослів у Ерфурте тоді було у достатку - і молодих, і старих.

Послали за Ейленшпигелем і говорять йому:

- Магістр, ви прибили оголошення про те, що беретеся кожного навчити читанню й листу, так до того ж у короткий строк. Та ось ми, добродії з університету, розв'язали віддати вам у навчання молодого осла. чи Візьметеся ви за це? Ейленшпигель відповістив згодою, але випросив на це побільше часу, оскільки осів, як відомо, тварина безсловесна й нерозумна. Нарешті погодилися вони на двадцятьох роках. Ейленшпигель подумав: "Одне із трьох: або вмре ректор - тоді я буду вільний, або помру я - і з мене вже нічого не побереш, а помре мій учень - знову ж я вільний". А розсудивши так, запросив він на цю справу п'ятсот старих монет, і у рахунок їх деяку суму дали йому вперед.

Побрав Ейленшпигель осла й пішов з ним на постоялий двір. Там він замовив для свого учня окреме стійло, роздобув стару книгу й, насипавши між сторінок вівса, поклав її ослові у ясла. Ледь осів учуяв зерно, прийнявся він перегортати мордою сторінки й шукати овес; коли ж він його не знаходив, то ухвалювався кричати: " Та-А! Та-А!"

Побачивши таку справу, Ейленшпигель незабаром пішов до ректора й говорить:

- Пан ректор, не чи прагнете подивитися, чому навчився мій вихованець?

- Дорогий магістр, - здивувався ректор, - невже він уже навчився?

- Він жахливо тупий по природі, - відповідав Ейленшпигель, - і вчити його було справою нелегким. Однак завдяки своїй запопадливості й ретельності я добився від нього, що він уже може розрізнити й навіть називати деякі букви. Якщо прагнете, підемо із мною, ви самі усе побачите й почуєте.

Він змусив свого старанного учня поститися до трьох годин пополудні й лише тоді прийшов до нього з ректором і декількома магістрами. Ледь він поклав перед ослом книгу, той став перекидати у ній аркуші туди й назад; не знаходячи ж нічого, щосили кричав: " Та-А! Та-А!"

- Бачите, ушановані добродії, - сказав Ейленшпигель.- Дві букви - "Та" і "А" - він уже знає. Я сподіваюся, далі справа піде ще успешней.

Незабаром після цього ректор умер, і Ейленшпигель відпустив свого учня пастися, як це йому й личило. А сам з отриманими грішми відправився своєю дорогою, думаючи про себе: "Скільки б знадобилося часу, щоб змусити поумнішати усіх ерфуртських ослів!"

Зараз ви читаєте казку Як Ейленшпигель у Ерфурте вчив осла книгу читати