Є-Пити Ейленшпигелю хотілося, тому треба було і їжа собі шукати. Одного разу прийшов він у Ольцен на ярмарок, де було багато всякого народу. Ейленшпигель усюди ходив, виглядав, де що діється. Та помітив він мимохідь, що якийсь селяни купив собі зелену хустку й збирається з ним додому. Ейленшпигель відразу придумала, як ця хустка у нього вивудити. Дізнався він, з якого села цей селяни, і, побравши собі у компанію одного ченця й ще якогось ледаря, вийшов з ними з міста на дорогу, по якій селянин повинен був пройти. Там він навчив їх, що треба робити, і розставив уздовж дороги неподалік один від іншого.
Іде селянин з міста з хусткою, радіє, що зараз його додому принесе. Отут Ейленшпигель виходить йому назустріч і запитує:
- Де це ти купив таку прекрасну синю хустку?
- Синій? - здивувався селянин.- Хустка-Те зелений, а не синій.
- Який же зелений, коли синій, - відповідає Ейленшпигель.- Я готовий ставити за нього 20 гульденів і затверджую, що він синій. Перший зустрічний, який уміє відрізняти зелене від синього, нам це підтвердить.
Тим часом він дав знак одному зі своїх, і той вийшов їм назустріч.
- Приятель, - говорить йому селянин, - ми отут посперечалися щодо кольору цієї хустки. Скажи по совісті, зелений він або синій, і, що ти скажеш, з тим ми й погодимося.
Той подивився на хустку й говорить:
- Відмінна синя хустка.
- Ні, ви обоє шахраї! - викликнув тоді селянин.- Ви, вірно, зговорилися один з одним, щоб мене обдурити.
- Добре, - сказав Ейленшпигель, - ти бачиш, що я виявився прав, але прагнеш ще зайвого підтвердження. Що ж, геть іде благочестивий священик, давай звернемося до нього. Слово духовної особи для мене непререкаемо.
Селянин охоче погодився. Дочекалися вони, поки священик до них наблизився, і Ейленшпигель йому говорить:
- Пан, скажіть, будь ласка, якого кольору ця хустка?
- Друг, ти сам це бачиш.- відповідав священик.
- Так, пан, це правда, - вступив тоді селянин, - але ось ті двоє прагнуть вселити мені явну неправду.
- Яке мені справа до вашої ганчірки, чорна вона або біла? - говорить священик.
- Ах, дорогий пан, - сказав селянин, - ти тільки розсуди нас, прошу тебе.
- Ну, якщо це вам так важливо, - відповідає священик, - що ж мені ще сказати: зрозуміло, хустка синя.
- Тепер-Те ти чуєш? - сказав Ейленшпигель.- Хустка мій.
Селянин тільки зітхнув:
- Ушанований пан, не будь ви духовною особою, я б подумав, що ви всі троє шахраї. Але ви священик, і я не можу вам не вірити.
Віддав він Ейленшпигелю хустка, а сам пішов ні із чим.