Якось раз двоє студентів - обоє вони були більші шахраї - відправилися побродити по світлі.
Ішли вони, ішли, заблудилися й набрели додому, де жив солдат. У студентів із собою був хліб, а у солдата - смажена курка.
Та ось хитруни, здумавши посміятися над простаком-солдатом, запропонували:
- Хліба й курки, - говорять вони солдатові, - однаково на всі не вистачить. Давайте ляжемо спати, і той з нас, кому присниться самий неймовірний сон, одержить усю їжу.
Уляглися вони спати. Через якийсь час солдатів піднявся й з'їв курку й хліб. Прокинулися студенти й стали розповідати, хто який сон бачив.
Один говорить:
- Мені снилося, начебто я був на самому краї неба, на краю нескінченності. Там мене зустріли прекрасні ангели, вони водили навколо мене хороводи, пригощали мене прекрасними фруктами й плодами, співали під чудесну музику.
А інший студент розв'язав переплюнути свого друга й говорить:
- А я бачив у сні, начебто спускаюся у самий глиб землі… Там, у непроглядній вічній темряві мене зустріли парфуми землі. Вони розкрили переді мною всі свої скарбниці, показали прекрасні дорогоцінні камені, золото, підземні джерела, величні палаци.
Запитують вони солдата, що йому снилося.
- А приснилося мені, - говорить солдат, - що ви обоє пішли далеко - один на самий край неба, а іншої у глиб землі. Ось я й подумав, чи навряд ви коли-небудь повернетеся, устав і, не прокидаючись, з'їв і курку й хліб.