Наука страсті ніжної й справжня любов у житті Онєгіна


Однієї з перших характеристик героя є вираження “молодий джигун”, досить ясно, на мій погляд, що відбиває одну з основних рис натури Онєгіна. Найкраще Євгеній володів “наукою страсті ніжної”:

Як рано міг він лицемірити,

Таїти надію, ревнувати,

Разуверять, змусити вірити,

Здаватися похмурим, знемагати…

Любов для Онєгіна, яким з’являється він на початку добутку, була дійсно всього лише “наукою”, що, постійно обертаючись у вищому петербурзькому суспільстві, при бажанні не так вуж і важко освоїти. Для цього не потрібно бути власником казкового багатства або блискучої зовнішності, хоча й те, і інше цінувалося спокушеними в любові й пристрасті світськими левицями, без усякого сорому й зніяковілості изменявшими своїм сановитим чоловікам. Головне – уміння “грати”, наслідувати знаменитих героїв модних у той час романів, мати гарні акторські здатності. Для Онєгіна не існувало теперішньої любові, він усього лише лицедействовал – і тому не приймав близько до серця ні любовні невдачі, ні перемоги.

Немає нічого дивного, що в підсумку Євгеній виявився пересиченим і “зараженим” широко розповсюдженої серед “золотий” молоді того часу нудьгою:

Немає: рано почуття в ньому охолонули;

Йому знудив світла шум;

Красуні не довго були

Предмет його звичних дум…

Здавалося б, така людина


навряд чи здатна коли-або перейнятися сьогоденням, сильним почуттям. І дійсно, спочатку, довідавшись про любов Тетяни, Онєгін здатний відповісти лише якоюсь жалюгідною подобою високого почуття:

“Я вас люблю любов’ю брата –

И, може бути, ще нежней…”

Однак це вже “щось” для людини, що привыкли сприймати любов як акторство, як джерело задоволень. Після зустрічі з Тетяною період “театральної” життя Онєгіна закінчується.

У восьмому розділі роману ми бачимо його двадцатишестилетним, змученим неробством і самотнім “мандрівником”. Він зустрічає Тетяну. Її перетворення в блискучу світську даму, що зачаровує всіх бездоганним смаком, простим обходженням, таку “байдужу” до нього самому й “сміливу”, змушує Онєгіна забути про “страсті ніжної” і відчути щира полум’яна любов. Він вражений і пише в листі Тетяні, так схожому на неї власне:

Чужий для всіх, нічим не зв’язаний,

Я думав: вільність і спокій

Заміна щастю. Боже мій!

Як я помилився, як покараний!

У восьмому розділі “серцеве страданье вже прийшло йому невмочь”, і Онєгін готовий до загибелі, як колись Тетяна бажала заплатити життям за любов. Але якщо Тетяна добровільно віддається любовному пориву, вона рада новому для неї почуттю, те Онєгін “своя шаленість проклинає”. Але в “шаленості” героя ми, так само як і автор роману, бачимо результат його переродження, ми розуміємо, що ніколи вже він не буде колишнім Онєгіним – “актором” і джигуном. І разом з болем і жалем до позбавленого останньої надії на щастя героєві почуваємо тиху радість: любов – справжн і висока – перемогла



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Наука страсті ніжної й справжня любов у житті Онєгіна

Categories: Нові твори

Links