Народності в поетиці Пушкіна
Тому шлях, по якому пішов Пушкін Е тридцяті роки, був єдино вірним шляхом, тому що він відповідав корінним завданням суспільно-історичного розвитку Росії. Народності, що розуміється не як елементарна стилізація під так званий “народну мову” і не як нове відтворення старих мотивів народних казок, билин і пісень, але як справжнє й глибоке проникнення в народну душу, показ цієї народної душі не ззовні, а як би зсередини її, народності в такому саме її розумінні починає усе глибше й органичнее проникати в пушкінську лірику.
Початок цього
Майстриня адже була
И звідки що брала.
А куды розумні жарти,
Примовки, примовки,
Небилиці, билини,
Православної старовини!..
Слухати, так душі втішно,
И не пив би й не їв,
Усе б слухав так сидів.
Хто
Казки й пісні, записані Пушкіним у Михайлівськім, не тільки сприймалися їм у їх эстетической значимості, але й розкривали основні риси російського народного характеру й росіянці національної історії. Чудовим прикладом проникнення Пушкіна в самий дух народного життя, у саму сутність російського національного характеру може служити знаменита пушкінська “Казка про мертву царівну й про сім богатирів”, написана поетом в 1833 році. Видатний знавець російської мови й росіянці простонародного мовлення академік А. С. Орлів так писало про ступінь проникнення Пушкіна в цій казці в саму глибинну сутність народного побуту: “Пушкін помітив, що поетична Мова фольклору точно відповідає побутовій ситуації, реальним рисам життя й характерних подань простолюду.. . Для показання характерності народних подань і відповідності їм лексичної семантики в пушкінському фольклорі приведемо епізод з “Казки про мертву царівну”. Кинута в лісовій глухомані царівна набрела на терем: Їй назустріч ліс, загавкаючи, Прибіг та змовк, граючи (тому що дівчині з гарного будинку загрожувати йому було нема чого).
У ворота ввійшла вона.
На подвір’я тиша.
Пес біжить за нею милуючись,
А царівна, подбироясь,
Поднялася на ганок
И взялася за кільце (підбирала плаття на драбинці – від собаки, та й по дівочому положенню; до дверей тільки доторкнулася).
Двері тихенько відчинилися,
И царівна опинилася
У світлій світлиці; навкруги
Пекти з лежанкою кахельної.
Бачить дівиця, що отут
Люди добрі живуть
(побут заможного селянського подвір’я).
Будинок царівна обійшла, Усе порядком забрала,
(як господарській дівчині покладалося, а саме)
Засвітила богові свічку,
Затопила пекуче грубку,
На палати піднялася
И тихенько вляглася.
Хазяї, ЩоПовернулися,-богатирі зачудувалися порядку в їхньому будинку й викликали невідомого винуватця його здатися звичайним у казках прислів’ям. Вплив народної творчості зіграло в художньому розвитку Пушкіна зовсім виняткову роль. Воно допомогло йому незрівнянно глибше, ніж це мало місце в кожного з його сучасників, поставити й розв’язати проблему народностей. “Є напрям думок і відчувань,- писав Пушкін,- є тьма звичаїв, повір’їв і звичок, що належать винятково якого-небудь народу”. Все це надає “кожному народу особливу фізіономію, що більш-менш відбивається в дзеркалі поезії” (XI, 40). Особливості російського народного складу й характеру із цього часу починають відбиватися з особливою силою й красою “у дзеркалі поезії” самого Пушкіна.
Приклад тому – “Зимовий вечір” (1825). Початок вірша настільки зрительно – відчутно відтворює бідну обстановку лачужки, де коротає вечір опальний поет (“Те по покрівлі ветхою Раптом соломою зашумить”), що звертання до старої няньки – “моя бабуся” – звучить винятково тепло, як звертання до рідної людини, позбавлена якого б те не було присмаку барственности й настільки задушевна, так. багато в ній щирого бажання розвіяти свій сум звуками давно улюблених і близьких серцю пісень, що вона звучить як прохання до рідної людини допомогти в серцевій тузі, розділити засмучуйся
(2 votes, average: 3.00 out of 5)