Народно-казкове оповідання в поемі А. С. Пушкіна “Руслан і Людмила”
1. Чарівні помічники. 2. Троичность в оповіданні. 3. Чарівні предмети й істоти. 4. Перемога добра над злом. Добра людина не той, хто вміє робити добро, а той, хто не вміє робити зла.
В. О. Ключевский Відкриваючи поему А. С. Пушкіна “Руслан і Людмила”, ми попадає в особливий казковий мир, наповнений пригодами, злими чаклунами й добрими чарівниками. У них свою славу шукають сміливі витязі. І звичайно ж у казці не обходиться без прекрасної дівчини, заради якої молодці переборюють всі перешкоди. Головним елементом казкового оповідання є перемога
Мотив викрадення прекрасної діви теж один з елементів казкового оповідання. Адже саме її й повинні знайти прекрасні витязі, щоб взяти в дружин. В образі Черномора є всі риси, характерні для злого чаклуна. По-перше, його ім’я – Черномор – немов розділяється на дві частини: “чорний” і “морити”. По-друге, це карлик, що тільки хитрістю зміг здолати свого великого брата.
По-третє, у нього є борода, що робить його непереможним..
Серед таких можна назвати Фіна, що зустрічає Руслана в печері. Він заспокоює витязя й говорить, що Черномор не зможе домогтися любові прекрасної Людмили. Також Фін пророкує йому, що він зможе знайти злого карлика й перемогти його. Але для цього йому неодмінно потрібний меч, що захований у заповітному місці – під великою головою. …И, захитавшись, голова Перевернулася, покотилася, И шолом чавунний застукав.
Тоді на місці опустілому Меч богатирський заблискав. Але у своїй поемі А. С. Пушкін небагато відходить від народно-казкової традиції. Так і в негативних героїв з’являються помічники. Наприклад, Наїна переконує Фарлафа не ризикувати життям і повернутися додому, адже Людмила однаково буде з ним.
Вона ж повідомляє його про повернення Руслана зі своєї коханої. Саме в цей момент у суперника з’являється шанс роздобути Людмилу. Але надалі А. С. Пушкін не відступає від казкового канону. Тому незважаючи на те що Фарлаф привіз дівчину в Київ, він не зміг розбудити її.
Таке підвладно тільки Русланові, що володіє таємницею чарівного кільця. Такі подарунки долі супроводжують Руслана протягом усього оповідання. Спочатку до нього в руки попадає меч, яким він зміг перемогти Черномора. Потім у нього в руках виявляється чарівне кільце, єдиний предмет, здатний розбудити сплячу красуню. Неодмінним атрибутом народно-казкового оповідання є троичность.
Трійка зустрічається на всьому ході оповідання. Так, Руслануна його важкому шляху допомагають три рази. Першим є Фін, що підтримує моральний дух витязя й розповідає йому про те, хто викрав Людмилу. Наступним помічником стає більша голова, що дарує Руслану меч.
Як третій помічник знову з’являється Фін, що передає Русланові кільце, щоб той міг розбудити Людмилу. Троичность зустрічається й в інших місцях поеми. Наприклад, на самому початку оповідання. Так тільки три витязі не радувалися щастю Руслана й Людмили.
Вони самі були закохані в прекрасну дівчину. І незважаючи на те що на пошуки прекрасної князівни відправилися чотири витязі, Фарлаф незабаром вертається назад, тобто він не приймає участі в пошуках. Троичность зберігається й оповіданні Фіна про свою любов до Наїни. Він двічі пропонує свою любов прекрасній дівчині. Але вона його відкидає.
Фін проходить на своєму шляху безліч випробувань: битви й бої, навчання чаклунству. Але тільки втретє він зміг домогтися любові тої, котрої бажав. Але виявилося, що до того моменту вона стала сімдесятирічною бабою.
Подібна троичность зберігається й при описі спроб Руслана звільнити кохану з рук Черномора. Адже карлик три дні носив по повітрю витязя, що вцепился в його бороду. І тільки потім, тобто на третій день, він попросив пощади. Але на шляху додому із прекрасною Людмилою Руслан знову зіштовхується з перешкодою. Підступний Фарлаф чекає його й тричі проколює груди мечем.
Троичность зв’язана й з образом Людмили. Адже саме три діви зустрічаються князівні в палаці Черномора. Три діви, краси чудесної, В одязі легкій і чарівній Князівні з’явилися, підійшли И поклонилися до землі. У свою поему письменник уводить казкові атрибути.
Самим прямим нагадуванням про те, що ми потрапили в чарівний мир є опис палацу Черномора. Недарма він нагадує Людмилі казки Шахерезади. Досить… благо мені не треба Описувати чарівний будинок: Уже давно Шехеразада Мене попередила в тім. Автор начитає описувати пишноту палацу, але потім вирішує, що досить, тому що ті, хто знає казки Шахерезади, зможуть уявити собі все це пишнота.
Також у поемі з’являється шапка-невидимка, що дозволяє Людмилі вільно гуляти по палаці. Але незабаром вона приносить лихо своїй новій господарці. Дівчина засипає, і Руслан ніяк не може неї знайти. Тільки випадково мечем він збиває шапку з коханої.
Так меч коханого не приносить дівчині ніякої шкоди. Але от меч недруга разить самого Руслана. І до життя його відроджує мертва й живаючи вода – неодмінний атрибут безлічі казок. Після цього Руслан одержує чарівне кільце від Фіна, щоб зняти чари зі своєї коханої. Але не тільки предмети, але й чарівні істоти живуть у казковому світі пушкінської поеми.
Це горбатий карлик Черномор із чудесною бородою, у якій укладена вся сила злого чарівника, більша голова в шоломі, що зберігав заповітний меч. В оповіданні зустрічаються й другорядні чарівні герої. Це чаклуни, у яких учиться мистецтву магії Фін. У таких же чаклунок навчилася свого чарівництва й Наїна.
Також вона може звертатися не тільки в кішку, але й у крилатого змія. У вікно влітає змій крилатий; Гримлячи залізною лускою, Він у кільця швидкі зігнувся И раптом Наїною обернувся… Перевтілюватися в інші може й Черномор.
Таке ми бачимо в поемі, коли він приймає на себе вигляд пораненого Руслана. У казковому оповіданні виникають і билинні образи, характерні для народного фольклору. Це портрети витязів, які здобувають богатирські риси не тільки у своєму зовнішньому вигляді, але й у бої. Руслан протистоїть голові, а потім один вирішує результат битви.
Згадаємо, що на день раніше двобій між російськими воїнами й печенігами не виявив переможців. Найважливішим елементом у казковому оповіданні є перемога добра над злом. Ця ідея простежується протягом усього добутку. Так Рогдай, що пішов проти Руслана, гине.
Повалено й Фарлаф, питавшийся обманом роздобути Людмилу. Але в російських народних казках прощають навіть лиходіїв. Така доля й Фарлафа, і Черномора, якого прийняли в палац. … Фарлаф перед ним і перед Людмилою В ніг Руслана оголосив Свій сором і похмуре лиходійство; Щасливий князь йому простив; Позбавлений сили чарівництва, Був прийнятий карла в палац… Позитивні ж герої знаходять своє щастя.
Ротмир знаходить подругу життя й стає простим рибалкою. Руслан теж зміг повернути собі Людмилу. Окремого розгляду заслуговує вступ, що А. С. Пушкін написав небагато пізніше основного тексту. Здається, що в ньому кожне слово взяте з якоїсь казки. Подібний опис із перших же рядків поеми занурює нас у чарівний мир народно-казкового опису.
У лукомор’я дуб зелений; Златая ланцюг на дубі тім: И вдень і вночі кіт учений Все ходить по ланцюзі навкруги; Іде праворуч – пісня заводить, Ліворуч – казку говорить. Чудеса в поемі Пушкіна починаються з перших слів і й закінчуються останнім многоточием. Захватів короткий день протік – И зникла від мене навік Богиня тихих пісень… Це говорить про те, що казковий період у творчості А. С. Пушкіна тільки відкривається. Він продовжить народно-казкову тематику й в інших утворах.
І ті добутки виявляться настільки нам близькими й рідними, що ми запам’ятаємо їх з дитинства. Але свої перші досвіди поет представив у поемі “Руслан і Людмила” і зміг за допомогою поетичних рядків занурити нас у чарівний мир казки, що залишиться з нами на все життя
(2 votes, average: 4.00 out of 5)