Народна драма

Початий народної драми, яка є джерелом професійної драматургії, – у дохристиянській давнині. Це Невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес або становили собою гру дітей, юнацтва і мали розважальний характер.

“Просо” – драматичний діалог між двома групами людей молодицями й дівчатами (з одного боку) і чоловіками і парубками (з другого). Одна група щойно посіяла просо, а друга погрожує витоптати (жартівливо). Твір вважається мікродрамою жартівливого характеру.

“Коза” – невелика драматична сценка гумористичного характеру. З присутніх вибирається коза, решта учасників дражнять її, а коза ганяється за ними.

“Явтух” – драматизована пісня жартівливого характеру, відома під назвою “Да куди їдеш, Явтуше?”; розгорнутий діалог між чоловіком неговіркої вдачі й стриманого гумору з балакучою молодицею. Сценка в цілому передає етнічні особливості українців. До народної драми деякі фольклористи відносять і вертеп (театр ляльок). “Весілля” – велика форма Народної Драми. У ній сполучаються родинні обряди, драматичні дійства, пісні і розмовні партії, Музика, ігри.

Весільний обряд в різних регіонах України має свої особливості. Він відбиває світогляд і мораль трудового народу, родинні та суспільні стосунки. Обряд супроводжується весільними піснями, діалогами,

сценками.

Справляли весілля найчастіше восени, по закінченні польових робіт. Постійний склад дійових осіб; молодий, молода, їхні батьки, бояри, свати, світилки, дружки, музики та ін. Весільне дійство поділялося на акти (їх кількість не однакова в різних регіонах України). Етапи народної драми “Весілля”

Заручини – відбувалися задовго до сватання (місяців за два-три). Хлопець, умовившись з дівчиною, сповіщав про це батьків і, у разі їхньої згоди, ішов з рідним дядьком в її сім’ю. Коли батьки дівчини погоджувалися, призначався день сватання.

Оглядини (є необов’язковим актом весілля) – Знайомство з усіма членами родини зарученого, огляд їхнього господарства, призначення дня сватання,

Сватання – Прихід сватів до молодої, аби отримати її згоду на шлюб. Якщо свати приходили без попередньої домовленості між молодятами й одержували відмову, їм підносили чарку, а молодому – печений або сирий гарбуз; це вважалося великою ганьбою і для сватів, І для парубка.

Коровай – Випікання весільного короваю здійснювали від трьох до семи шанованих у селі молодих жінок, які жили в злагоді зі своїми чоловіками (елемент магічного дійства). Роботою керував старший сват.

Коровай символізував здоров’я, достаток, які зичилися майбутній сім’ї.

Гільце – символізувало утворення нової сім’ї. У суботу молода із старшою дружкою скликали подруг та свах вити гільце. Зрізану гілку плодового дерева прикрашали пахучим зіллям, квітами, стрічками, монетами. Готове гільце втикали у свіжоспечену хлібину, і воно стояло на столі протягом усього весілля.

Дівич-вечір – Прощання нареченої з дівоцтвом. Усі подруги збиралися в хаті молодої У Суботу ввечері, під троїсті музики співали пісні, у яких славили дівочу красу, молодість, привільне життя, висловлювали жаль з приводу розставання з батьками. Саме весілля Проходило у декілька етапів.

– Уранці в неділю молоду готували до шлюбу (брат розплітав косу і мастив ЇЇ медом (щоб голова не боліла і було солодке життя), дружки прикрашали її стрічками, монетами, вкладали часник (оберіг), одягали вінок, убирали в найкращих одяг.

– Прихід молодого, ставання на рушник (щоб життєва дорога була довга й гладенька).

– Вінчання в церкві.

– Обряд зустрічі молодих (батьки з хлібом і сіллю). Мати, одягнена у вивернутий кожух, стоячи на порозі, обсипала молодих збіжжям, змішаним з горіхами, насінням, цукерками, монетами (щоб був достаток).

– Завівши в хату, молодих садовили на посад (місце під божницею) на вивернутий кожух. По праву руку від молодого сідав його рід, по ліву від молодої її рід.

Після запалювання свічки починалося частування. Співалися жартівливі пісні під кожну страву, відбувалися переспіви між хорами.

По обіді сват подавав молодим хустку або рушник, за кутики яких вони бралися, і виводив у двір, за ними – усі присутні. Починалися танці.

– Прощання молодої з батьками – найдраматичніший момент весілля.

Комора – приміщення, де заздалегідь приготовлена для молодих постіль. Цей звичай був важливим для виховання в молоді високої моральності. Якщо виявлялося, що молода ♦нечесна”, вона мала терпіти глум і побої. Соромили і її батьків.

Покриття

У понеділок вранці дружки знімали з молодої Вінок і Стрічки та віддавали молодшій сестрі або родичці; горілкою промивали косу (щоб ніякі хвороби не чіплялися), заплітали без стрічок, одягали очіпок.

Перезва – весь рід молодого прямував до нових сватів.

Циганщина (у деяких місцевостях) у вівторок усі гості сходилися до хати молодого, убиралися циганами, ворожками і гуртом з піснями обходили родичів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Народна драма