У занедбаному стійбищі, у порожньому будинку жив зовсім один однісінькийпарубійко. Одного разу він спав і бачив сон: підходить уводити, увести до ладу ньому незграбною ходою невеликого на зріст дідок і говорить: Ти що так спиш? Як добре піти й подивитися місця, у яких народився!

Хлопчик

Жив у роді Заксоров один хлопець, по імені Чунгу. Хлопець як хлопець, усі як у людей: два юшка, два очі, один ніс, дві ноги, дві руки, одна голова. Тільки говорили про Чунгу, що у голові у нього зовсім порожньо. Мало працював, багато їв Чунгу. Мало думав, усьому вірив

Де те у рівнинному місці у одному будиночку жила дівчина пудин і жаба. Пудин виконувала й жіночу, і чоловічу роботу. По будинкові усе робила й ходила на полювання. Кабанів сікачів з тайги приносила й ведмедів убивала, на лосів полювала й изюбрей добувала.

Було це дуже давно. Звірі бачили, що мисливці легко їх ловлять. Ось вони зібралися й сталі думати, як їм далі жити, щоб мисливці не могли їх піймати. Після суперечок розв'язали вони так:

- Лось, щоб мисливець не вбив тебе, нехай у тебе будуть довгі й швидкі ноги.

- Добре, – сказав лось.

- Изюбрь, щоб мисливець тебе

Лихо, коли людей ледачий так заздрий…

Жив у одному селі старий. Був у нього син, по імені Уленда. Усім Уленда був гарний: і красномовний, і плечистий, і сильний, і гарний – не хлопець, а чудо! Ось тільки працювати Уленда не любив. Нічого робити не праг.

На полювання у тайгу піде – як мохи побачить, так спати заляже. Рибалити батько Уленду пожене – сяде син на березі,

Жили у одному селі Цурка й Пигунайка. Цурка був хлопець тихий – більше мовчав, чим говорив. А дружина його Пигунайка більше мовою працювала, чому руками. Навіть у сні говорила. Спить, спить, а потім бурмотати почне, так швидко швидко: нічого не розбереш! Прокинеться від її лементу Цурка, штовхає

Було на березі ріки стійбище. Люди у цім стійбищі добре жили.

Одного разу вночі напав на стійбище злий Хазяїн тайги. Усі юрти спалив, усе зруйнував. Старшого у стійбище разом із дружиною у ланцюзі закував, у клітку посадив. Жителів у полон погнав. Спорожніло стійбище. Із усіх юрт тільки одну не спалив – юрту старшого

Коли то де те жив один Мер ген із дружиною, далеко далеко від людей. Колом непрохідний ліс був. Дуже прагли мати дітей ці чоловік і дружина. Уже стали старіти, турбуються: Після нашої смерті невже й сліду від нас не залишиться?

Ось дружина відчула: під серцем

У підніжжя сопки Маколи, там, де тече швидка річка Угбе, жила була бабуся із двома синами близнюками. Старшого кликали Икто, а молодшого – Ярмо. Брати щодня на полювання ходили, м'ясо добували, а бабуся будинку господарством займалася – готовила їжу, шила й штопала одяг, по воду ходила, дрова рубала. Одного разу ввечері, коли

Водному місці жила пташка Чолчомиака.

Розв'язала одного разу вона звалити дерево, щоб зробити собі човен і відправитися вбити риса, який погубив її батька.

Пташка те дерево кілька років клювала. Продовжуючи клювати, усі таки те дерево звалила. Потім з того дерева видовбала собі човен. На тому