Жив молодий гольд один у лісі; ходив на полювання, бив усякого. звіра, але людей ніколи не бачив. Приходить одного разу до нього сивий старий і говорить:

- Мерге! Що ти живеш один у глухому лісі? Іди до людей, подивися, як вони живуть, побери собі дружину й живи

За себе як не постояти! Як за родича не постояти! Хіба кривдникові вибачити можна?

Жив у одному селі нанаец Бельди. Був у нього синок, по імені Чокчо. Зовсім маленький синок – ледь ходити вмів. Усю зиму Бельди полював. Багато хутра – хутр нагромадив. Та соболь у нього був, і лисиця, і нерпа, і ведмідь, і колнок, і вовк. Дивиться

Коли те Хабаровський стрімчак високий був, у три поверхи, напевно. Там у руїнах Мерге кен жив. Один, ніхто його не знає. Ось один раз у сні або наяву хто те говорить йому:

- Вистачить тобі лежати. А ну но, вставай, іди на вулицю, хоч подивишся, як люди живуть. Чого ти усе лежиш, лежиш, лежиш – скільки

Жив один заєць. Тільки, хто його знає чому, любив він перед іншими похвастати тем, чого у нього й не було: і сильний він, і хоробрий він, і мисливець він…

Ось одного разу заєць на поле вбиту козулю знайшов.

Тільки підсів зайчишка до козулі – сорока летить.

Побачила, який видобуток заєць упромислил,

Давним давно на далекому мисі Так Хоран жила була дівчина по імені Янгоки. Удень вона на риболовлю ходила, пастки на звірів у тайзі ставила, а по вечорах за шиттям сиділа. Одного разу раннім ранком Янгоки пішла у комору за юколою верб темряві ненавмисно упустила на підлогу, що висіла під стелею старенький жбан. Жбан раз- бився вщент,

Жив мерген молодець, один одинешенек. Жив він поживав і ось одного разу пішов за водою. Коли він зачерпнув води, до нього впритул підійшла тринога козуля. Зачерпнув води й тільки прагне встати, як козуля вдалину йде. Знову черпає воду, і козуля впритул підходить. Прагне встати, удалину йде. Мерген думає: Що це за козуля

Далеко далеко жила одна сім'я, молоді чоловік із дружиною. У чоловіка була сестричка маленька. Спочатку всі добре було, любила її невістка, ласкава з нею була. Але ось підросла дівчинка, років чотирнадцять п'ятнадцять їй стало. Покращала. Коси до землі, стала невістка заздрити її красі. Сб злості чоловікові кращу їжу давати перестала. Зовсім погано у будинку стало, б'є невістка

Давно це було. Дуже давно. З тих пір багато часу пройшло. Там, де ріки текли, тепер високі гори коштують. Там, де гори стояли, тепер широкі ріки течуть.

Жила тоді у одному стійбищі жінка Вайда з маленьким сином, Анга його кликали. Батька у хлопчика не було – тигр убив.

Одного разу занедужала Вайда. Зовсім їй погано: лежить у своїй

Коли Хинганські гори ще маленькі були, коли можна було вистрілити з лука й почути, як стріла по ту сторону Хінгану впаде, – отоді ведмідь і бурундук дружили. Жили вони разом у одному барлогу. Разом на полювання ходили. Ділили всі навпіл: що ведмідь добуде, то бурундук їсть; що бурундук добуде, то ведмідь

Багатство розуму не приносить. А жадібність останнього розуму позбавляє…

Жили на Амурі дві людини: никанський купець Чи Фу так нанайський мисливець Актанка. Різні вони люди були.

Актанка рибу ловив, звіра бив, усе життя працював, а всі бідно жив. Чи Фу стрілу на лук накласти не вмів, сойку від рябчика відрізнити не вмів, у своєму житті жодної риби не піймав,