“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”

“Я українець. Оце і вся моя автобіографія”, – ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини.

У творчій скарбниці Василя Симоненка є чимало віршів, у яких поет звертається до України. Так, поезія “Задивляюсь у твої зіниці…” (“Україні”) написана у формі монологу ліричного героя, що із щирою, сердечною розмовою звертається до матері-України. їй поет адресує всю любов, стурбованість, відданість ліричного героя, який

у вирі буденної суєти, між тривогами і хвилюваннями, наче на хвилину зупинився, щоб звести подих, щоб подивитися в материнські очі і побачити в них усе, що приховано там тільки для сина. Поет схиляє голову перед Україною виявляє до неї щиру любов і найсердечнішу повагу:

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

Щасливий Симоненко, що народився в Україні, де “вільним виростав”. Для нього немає кращої землі, ніж його рідна. Заповітом звучать його слова з поезії “Лебеді материнства”: “Можна все на світі вибирати сину,

вибрати не можна тільки Батьківщину”. Як можна її вибирати, якщо вона “у грудях”, “у чолі і в руках”! Поет впевнений: що б у житті не спіткало – завжди “прийдуть з України верби і тополі”.

Чутливе серце поета не могло спокійно спостерігати образи, що їх зазнавала Україна. Його любов була грізною пересторогою всім нікчемам, бездушним і байдужим людям:

Хто тебе любов’ю обікраде,

Хто твої турботи обмине,

Хай того земне тяжіння зрадить

І з прокляттям безвість проковтне!

З таким вибухом почуттів виступає поет у вірші “Земле рідна! Мозок мій світліє…”

Патріотичним волевиявленням українського хлібороба, готового на будь-які випробування, звучить вірш “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…” Ця поезія написана за два місяці до смерті автора, який спробував у художній формі розкрити свій пройдений творчий шлях.

Василь Симоненко любив Україну щиро й ніжно, він був єдиний з нею:

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду…

Так, народившись українцем, Симоненко невдовзі став невід’ємною часткою своєї Вітчизни, її історією, її надбанням.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”