Моє відношення до вчинку вчительки

Учителька знала про те, що він грає на гроші, і вирішила з ним займатися французькою мовою, щоб відволікти його від гри. Жив хлопчик бідно, учителька знала про цьому й кілька разів намагалася нагодувати його, навіть надіслала йому посилку з їжею. Хлопчик, звичайно ж, догадався, що цей подарунок зробила вчителька. Він відмовився від нього, а вчителька зробила вигляд начебто отут не причому, але хлопчик догадався, що такий подарунок більше зробити ніхто не міг.

Хлопчикові треба було займатися французьким: у нього кульгала вимова. І вчителька

запросила його до себе додому на додаткові заняття. Незабаром вона запропонувала пограти з нею на гроші в “замеряшки”. Хлопчик не розумів, як учителька з ним може грати на гроші, але погодився. Учителька пояснила правила, і вони стали грати.

Спочатку вчителька вигравала в нього, але потім стала програвати, щоб відволікти хлопчика.

Директор школи Василь Андрійович, що живе по сусідству за стіною, почув незрозумілі звуки із квартири Лідії Михайлівни. Він вирішив увійти без стукоту й, коли ввійшов, побачив, що вони грають в “замеряшки” на гроші. Директор був обурений. Учителька йому все спокойно

пояснила, взявши провину на себе. Директорові довелося звільнити Лідію Михайлівну.

Мені здається, що вчителька надійшла правильно. Вона могла знайти роботу де завгодно, у будь-якій школі, а от хлопчикові було б гірше. Його б знеславили на лінійки й вигнали б зі школи. З мого погляду, учителька надійшла героїчно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Моє відношення до вчинку вчительки