Моє ставлення до головного героя роману Марка Твена “Пригоди Тома Сойера”

Моє ставлення до головного героя роману Марка Твена “Пригоди Тома Сойера” Твори американського письменника Марка Твена пройняті світлом і добрим гумором. Відомими героями Марка Твена стали Том Сойер і Гекльберрі Фіни.

В образі головного героя – Тома Сойера – Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) зобразив самого себе у дитинстві. Основою повісті стали реальні події, що відбулися з письменником у роки його дитинства, тому повість має автобіографічний характер.

Том Сойер – звичайний хлопчик, жартівник і пустун. Йому не до смаку життя зразкового хлопчика зі зразкової сім’ї, розмірене життя “за правилами” протирічить його бунтарському духові. Він непосида, вигадник і фантазер. Начитавшись історій про сміливих і відважних розбійників, які борються за справедливість, допомагають слабким, Том шукає пригод у реальному житті. Він романтик. Хлопчик сам наповнює своє життя подіями, незважаючи на всі застереження дорослих, його не лякають небезпеки, він радіє своїм витівкам. Для нього життя – продовження улюблених книг та ігор. Том готовий щодня “здійснювати подвиги”, йому ніколи нудьгувати, він безжурний і меткий. Герой наділений здатністю бачити в буденному надзвичайне. Том уміє дивуватися звичайним, здавалося б, речам і подавати подію в непередбачуваній інтерпретації. Так грандіозною подією в його житті стає втрата

зуба, фарбування огорожі. Та й узагалі багато побутових предметів (ключ, крейда) можуть привести до надзвичайних подій. У світі Тома так багато таємниць і пригод.

Том – надійний товариш, він уміє зберігати таємниці і по-справжньому дружити. Недаремно кращим другом Тома є “вуличний хлопчисько, безпритульник – Гек Фіни. Том розсудливий, благородний і сміливий. Він уміє подолати страх, узяти себе в руки і не впасти у відчай, незважаючи на юні роки, у нього є відчуття відповідальності. Це виразно виявилося у розповіді про те, як Том разом з Бекі – дівчиною, в яку він закохався, – заблукали у печері. Хоробрість, мужність, кмітливість і рішучість – ці недитячі риси вдачі Тома допомогли йому вибратися разом із Бекі з печери.

Всі події, пов’язані з Томом, роблять роман захоплюючим і незабутнім. Захоплюючі пригоди Тома Сойера і Гекльберрі Фіна не залишають байдужими багато поколінь читачів, подаючи приклад того, як виховати у собі ті людські якості, які властиві Тому Сойеру.

Неслухняний хлопчисько (за твором Марка Твена “Пригоди Тома Сойера”) Загальновідомо, що справжнє ім’я американського письменника Марка Твена – Семюель Ленгхорн Клеменс. Марк Твен був популярним ще за життя: якийсь фабрикант на його честь навіть ваксу випустив з його іменем, а газети його називали “другою знаменитістю Америки”.

“Чутки про мою смерть перебільшені”, – такі телеграми отримали газетярі від автора, на якого надрукували некролог (повідомлення про смерть). Звичайно, це був сам Марк Твен – неперевершений гуморист свого часу. Він і справді ледь не загинув – потрапив в автокатастрофу, але вижив. Він живий і дотепер! Мільйони дітей читають його твори і сміються, вгадуючи у тому чи іншому героєві себе, а дорослі просто повертаються у власне дитинство. Таке диво робить книга Марка Твена “Пригоди Тома Сойера” (вийшла у 1875 році), яку автор замислив як пародію на чемних дівчаток і ввічливих хлопчиків.

Продовження історій про Гекльберрі Фіна і Тома Сойера письменник напише лише через десять років. І зараз залишаються популярними такі твори Марка Твена, як повість “Принц і злидар”, повість “Жанна Д’Арк”, роман “Янкі при дворі короля Артура”, сатиричні та гумористичні оповідання.

Історія про двох хлопчаків – вигадника і фантазера Тома Сойера та його вірного друга та зброєносця Гека Фіна – захоплювала не одне покоління читачів. Дуже мало знайдеться дорослих, які б не читали “Пригоди Тома Сойера”. Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість.

Ця книга – різноманітна та багатобарвна – вміло написаний твір і одночасно пародія на “страшні” дитячі книжки. Це розповідь про людей, які живуть у провінції, вони заражені нудьгою, святенністю, дурними забобонами, але разом із тим – це поема про доволі добрих людей.

У творі Марка Твена (Семюела Клеменса) “Пригоди Тома Сойера” йде мова про хлопців, яких пригнічує школа та церква, але все ж таки їм вдається жити вільним і щасливим життям.

У Тома немає батьків, але є тітка, сестра його матері, яка любить його і піклується про нього. Тітка Поллі завжди переймається, якщо покарає Тома, або якщо не покарає, бо на неї впливає закон тих часів: “жаліючи дитину, ви губите її”. Та навіть коли вона карає Тома, Том вибачає їй, знаючи, що тітка ніколи не робить цього через злість або ненависть.

Іноді тітка змушує Тома працювати у вихідні, щоб хоч якось покарати його. Але Том відкриває для себе один із найважливіших законів життя – працю легко можна перетворити на захоплення, якщо просто змінити до неї своє ставлення. Фантазія і винахідливість Тома завжди допомагають влаштувати яскраву виставу з кожної справи, за яку він береться. Наприклад, фарбування паркану він перетворює на відпочинок, до того ж отримує за це “платню” (“капітали” всіх хлопців, до того ж яблуко від тітки і пряник, що прийшов до нього не зовсім праведним шляхом). Бути щасливим, оптимістом, незважаючи на всі життєві незгоди – це дар від народження, бо не можна навчити людину бути щасливою, і Том власноруч створює своє життя, своє щастя, даруючи іншим радість пригод.

Том і Гек – не нерозважливі шибеники. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. Якщо б не невгамовність Тома, Беккі залишилася б у печері, якщо б хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Поттера стратили б за злочин, якого він не коїв, якщо б Гек не покликав на допомогу, вдову вбили б.

Том неповторний – як би нам не хотілося, складно було б повторити його “подвиги”, але ми бачимо в образах Тома та Гека власні риси, риси своїх друзів, винахідливих невгамовних фантазерів. Бо метою письменника було не тільки розважити хлопців та дівчат, але й “нагадати дорослим, якими вони були самі колись, що відчували, як розмовляли і в які дивні авантюри втрапляли”.

Твори Марка Твена не обтяжують мораллю, яка “помахує куценьким хвостиком у кінці кожного твору”, тому що, можливо, самі є моральними. І їх моральність полягає в тому, щоб жити вільно від забобонів і проблем, що нам нав’язують інші, весело і просто. І тоді прийде щастя – “будь простішим, і до тебе потягнуться люди”. Але це лише одна думка з тисяч думок з цього приводу, тому що кожен з нас знаходить щось своє в цій книжці.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Моє ставлення до головного героя роману Марка Твена “Пригоди Тома Сойера”