Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”

Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”. Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали “на гарячому”. Але я не можу назвати її “злодійкою” і вимагати, як “…один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий”: “Бач, що вигадана, – красти! її треба прогнати з школи!”

Переживання маленької героїні, яка “часто сидить на сухому хлібові”, дуже болючі й щирі. Це свідчить про те, що вона – чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винувата, що у своїй сім’ї з батьком-п’яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати!

Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!

Я ладна виправдати Олександру і не називати її вчинок крадіжкою, але вона сама мені підказує, що я помиляюсь. “Вона мовчала і сиділа непорушно як кам’яна”, “…голосне гірке ридання розітнулось

у школі”, “…вона нічого не хотіла їсти і все плакала”, – так передає Б. Грінченко стан душі “крадійки”. Значить, вона розуміє, що скоїла гріх? Слідом за нею я погоджуюсь: крадіжка є крадіжкою, справжнім злочином, одним з найтяжчих біблійних гріхів. Узяти без дозволу, потайки чуже – це значить украсти.

Грінченко закінчує своє оповідання реченням: “Цього року вона… вийде з школи чесною людиною”. І постає питання: “Чи може бути злодій чесним?”. Ні, я не виправдовую ганебного вчинку Олександри, яка мені дуже сподобалася, але розумію: це – її важка біда. І підштовхнули дівчинку до цієї біди нелюдські умови життя і дитяче безсилля перед ними.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”