Мотиви жертовності, вірності матері-Україні в поезії В. Стуса

Життя В. Стуса – мов спалах яскравої зірки на небі. Різниця тільки в тому, що зірка після спалаху (як нам здається) падає вниз і зникає у безвісті, а життя і творчість поета лишаються вічними і безсмертними. Як вічна і його синівська любов до України, до свого народу:

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя…

Як добре те, що смерті не боюся

За кожним помислом поета, за кожним його образом – Україна… За неї, за її національне відродження, за її мову, за культуру, за демократизацію, за державність, за оновлення

суспільства віддав життя поет Василь Стус. За свої переконання, погляди, поезію він був гнаний і цькований, заарештований і засуджений. Покарання відбував у Мордовії, а потім у спецтаборі для політв’язнів на Уралі.

Ця розлука з батьківщиною тільки посилила відчуття синівського зв’язку з рідною землею…

Вона найбільша його святиня, його духовний порятунок:

О земле втрачена, явися,

Бодай у зболеному сні,

І лазурово простелися,

І душу порятуй мені.

Не раз вона з’являлась йому на “чужинецькій землі”:

На колимськім морозі калина

Зацвітає рудими слізьми.

Неосяжна

осонцена днина,

І собором дзвінким Україна

Написалась на мурах тюрми.

Незважаючи на свою страдницьку долю, на непереборні, здавалося б, труднощі, поет залишався вірним своєму виваженому кредо. У нього слова ніколи не розходилися з ділом, а його любов до України засвідчена самим життям. Ні тіні каяття за свою стражницьку долю:

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух – отож терпи, терпи…

Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,

Той, що обрав тебе, як побратим.

До нього змалку ти заповідався,

Сумним осердям, поглядом сумним.

Тільки віра в майбутнє своєї країни, свого народу давало життєвої сили, була порятунком і опорою.

Поет вірив, що жив і творив недаремно: “Я пишу вірші і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові” (з листів до матері):

Народе мій…

Як син, тобі доземно уклонюсь,

І чесно гляну в чесні твої ВІЧІ,

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Своїм життям, своєю непохитністю, вірою, одержимістю В. Стус довів вірність своїм ідеалам, свою синівську любов до рідної землі. Життя і творчість, любов і ненависть, справи і вчинки поета – підтвердження тому.

Нащадки вдячні тобі, вірний сину України, і пишаються тобою!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мотиви жертовності, вірності матері-Україні в поезії В. Стуса