Мотиви свободи і щастя у книжці Сковороди “Сад божественних пісень”

Сковорода був видатним філософом-гуманістом. Його творчість починаючи з циклу “Сад божественних пісень”, пройнята ідеєю людської рівності; критикою паразитизму експлуататорських класів, любов’ю до “людей праці”, полум’яним патріотизмом.
Високі моральні якості людини виявляються у добрих вчинках. А добрі вчинки – в мудрості, бо й сама мудрість є джерелом усіх доброчесностей.
Тому збірка “Сад божественних пісень” є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх

автора. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар’єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів.
Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному.
Український мислитель у збірці багато уваги зосередив на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Свобода – це вищий дар і благо людини, вони притаманні їй самій за самою природою речей, але через злу волю
відняті в неї гнобителями та експлуататорами.
Сам Сковорода свободу називав “головною мірою” у своєму житті; вважав це основною метою, до якої повинні прагнути трудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення – творити своє власне і загальне щастя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Мотиви свободи і щастя у книжці Сковороди “Сад божественних пісень”