Мотиви дороги й вітру у творчості Пушкіна

Мотиви дороги й вітру не були індивідуальними мотивами пушкінської Творчості. Вони мали давню традицію в російській літературі, і Пушкін, включаючи їх у свої добутки, багато в чому використовував досвід попередників. Для Пушкіна “південного” періоду мотив дороги пов’язаний з ідеологією романтизму, однієї з головних тем якого була тема изгнанничества або добровільної втечі. Традиційними для романтичної поезії причинами цієї втечі були незадоволеність героя його відносинами із суспільством: Людей і світло зазнало він И знав невірного життя ціну… (“Кавказький бранець”, 1820) …Я вас біг, вихованці насолод, Хвилинної младости хвилинні друзі…

– (“Згасло денне світило…”, 1820) або нерозділена любов: Лежала в серце, як свинець, Туга любові без упованья. (“Кавказький бранець”) Романтичний герой залишає рідні краї й відправляється мандрувати: Покинув він рідна межа И в край далекий полетів З веселою примарою волі… Лети, корабель, неси мене до меж далеким По грізній примсі оманних морів, Але тільки не до брегам сумних Мрячної батьківщини моєї. Романтичний герой – вічний блукач, все його життя – дорогі, і будь-яка зупинка означає для нього втрату волі. У романтичній поезії тема волі з мотивом дороги зв’язана дуже тісно.

Не випадково поему ” Цыга-Ны” Пушкіна почав з опису кочового циганського побуту:

Цыганы шумною юрбою По Бессарабії кочують. Вони сьогодні над рікою В наметах розідраних ночують. Як вільність, весел їхній нічліг И мирний сон під небесами. Якщо ж у романтичному добутку з’являлася тема в’язниці й в’язня, то вона завжди зв’язувалася з мотивом втечі, із прагненням до волі: “Ми вільні птахи; пора, брат, пора! Туди, де за хмарою біліє гора, Туди, де синіють морські краї, Туди, де гуляємо лише вітер…

Так я!” (“В’язень”, 1822) Згадування вітру тут не випадково: у романтичній літературі він став стійким символом волі. Із прагненням до волі мотив вітру прямо зв’язаний у вірші “Хто, хвилі, вас зупинив…” (1823): Взыграйте, вітри, зрийте води, Зруйнуйте згубний оплот. Де ти, гроза – символ волі?

Промчися поверх мимовільних вод. Однак тут мотив вітру одержує новий у порівнянні з “В’язнем” зміст. В 1823 році був розгромлений кишинівський кружок декабристів, з учасниками якого Пушкін був знаком особисто. Першу строфу вірша можна прочитати як відгук на цю подію: Хто, хвилі, вас зупинив, Хто окував ваш біг могутній, Хто в ставок безмовний і дрімучий Потік заколотний звернув? З декабристською проблематикою вірша, з його політичним фарбуванням (це виражено й у лексиці:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Мотиви дороги й вітру у творчості Пушкіна