Москва – Як багато в цьому звуці для серця російського злилося

Історія Москви йде коріннями в сиву далечінь століть, до початку XI століття. Утворення Москви почалося із Кремля. Це її духовний і історичний центр. Краснокирпичные стіни, міццю, величчю й красою яких ми захоплюємося сьогодні, далеко не перші на Кремлівському схилі. Їм передували щонайменше чотири міцності: земляні вали із бревенчатым тином, поставлені жителями слов’янського містечка в XI столітті, дерев’яний літописний “град”, побудований по указі Юрія Довгорукого з 1147 року по 1156 рік, “град дубів” Івана Калиты, зведений в 1339-1340

роках, білокамінний Кремль Дмитра Донського, складений в 1367 році. Нині вартий Кремль в основному спорудять при великому князі Івані III в 1485-1495 роках. На початку XVI століття, коли перебудова Кремля бути завершено, вона став однієї з наймогутніших фортець Європи, і стіни його жодного разу не були взяті штурмом. У ті ж часи міцність, немов острів, з усіх боків обмивали води: з півдня – Москва-Ріка, з північно-заходу – Неглинная (в 1819 році її уклали в підземну трубу, а зверху був розбитий Александровский сад), а зі сходу, уздовж Червоної площі до самої Москви-Ріки, ішов глибокий рів, заповнений водою. “Що зрівняти
із цим Кремлем, що, оточуючись зубчастими стінами,

Красуючись золотими главами соборів, лежить на високій горі?.. Ні Кремля, ні його зубчастих стін… описати неможливо… Треба бачити, бачити… почувати все, що вони говорять серцю й уяві” – так з юнацьким захватом писав М. Ю. Лермонтов. Байдужим до Кремля не залишався ніхто з видевших його.

Невід’ємною частиною Кремля є Червона площа, і Історія її невіддільна від головної міцності столиці, у стін якої вона й виникла. Більше того, як і Кремль, Червона площа стала символом не тільки Москви, але й всієї країни. За довгі століття площа не раз міняла назву: іменувалася Торгом, Пожежею – після спустошливої пожежі в 1493-м, що уничтожили тут всі торговельні й інші будови, Троицкой (XVI століття) – за назвою церкви, що стояла на місці храму Василя Блаженного. Назва “Червона” закріпилося за площею в середині XVII століття й означалася на старорусском мові “гарна”, “головна”.

У наступні століття Москва “не відразу будувалася”. Спочатку були Китай-Місто, потім Біле й Земляне місто. Потім ” матінка-москва” розширилася до Бульварного й Садового кільця. І сьогодні Москва представлена нам у всій своїй пишноті злиттів древнього й сучасного мирів. Поряд з пам’ятниками древньої архітектури: церквами, соборами, монастирями, садибами ми можемо бачити архітектурні спорудження, виконані по сучасному комп’ютерному дизайні із застосуванням високоміцних матеріалів з металу й пластику

Якщо дивитися хроніку міста, то доходиш висновку, що Москва хоч і перетворила у зв’язку з науково-технічним прогресом, але залишилася колишньою. Якщо йдеш по старому Арбату, то бачиш старий вигляд Москви й відразу представляєш себе в столітті этак в XVI. Москва – це не тільки культурний центр країни, але й найбільше індустріальне ядро

Тільки в Москві перебуває більше 1000 заводів і підприємств. Можна навіть сказати, що Москва й понині є гордістю Росії

Але були в історії Москви сумні моменти. Згадаємо хоча б відносно недавній епізод – війну 1812 року. Москва в 1812 році – майже Легенда. У який раз древнє місто виявилося ареною запеклої боротьби із завойовниками. З початку війни з Наполеоном і особливо після того, як французькі війська взяли 6 серпня Смоленськ, Москва жила напруженим, тривожним життям. Незважаючи на те що багато хто стали спішно виїжджати з міста, Москва приймала поранених воїнів; працював пороховий завод, москвичі кували шаблі й піки. Нарешті, 26 серпня гримнув Бородінський бій, але російська армія продовжувала відступати. З 28 серпня почався масовий результат жителів з Москви, однак багато москвичів все-таки зберігали надію, що війська дадуть ще один бій. Але бій так і не відбувся, а замість цього 1 вересня все населення міста покинуло Москву. І 3 вересня Наполеон увійшов у Москву. Москва виявилася порожня. І отут почалася пожежа. Він тривав шість днів, і згоріло 7632 будинку. Наполеон вирішив відступати, тому що згоріли всі продовольчі склади й почався голод. Хоч Москва й погоріла, але країна не була захоплена. Більш докладно ці події описуються в романі Л. Н. Толстого ” Війна й мир”.

У підсумку ми доходимо висновку, що Москва не просто одне з міст країни – це символ величі й слави Російської держави, що займає особливе, самої долею певне йому місце в історії розвитку нашої Батьківщини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Москва – Як багато в цьому звуці для серця російського злилося