“Моральність, ідеали і заповіти Стародавньої Русі”

Література Стародавньої Русі, як і вся давня російська культура, залишила своїм нащадкам неперевершені зразки великого служіння своїй Вітчизні, безмежної відданості рідній землі і духовної моральності. Починаючи з творів усної творчості, що дійшли до нас з найдавніших часів, російський народ прославляв духовні та моральні цінності, які служили прикладом наступним поколінням.

Протягом багатьох століть російський народ складав казки і билини, по яких і сьогодні з раннього дитинства складається уявлення про добро і зло, про чесність і

підлість, про справжнього героя, який є зразком для наслідування. Чоловік в народному уявленні, насамперед, захисник землі російської. Тому казкові богатирі наділені величезною силою, вони розумні і самовіддані. Не менш яскравими в російських казках представляються і жінки. Чого тільки варті Олена Прекрасна або Василина Премудра, образи яких є еталоном справжньої російської жінки, вірної і розумної, красивої і працелюбної. Така жінка – віддана хранителька домашнього вогнища.

Традиції народного усної творчості можна побачити у різних творах давньоруської літератури. Наприклад, твір Єрмолая Еразма

“Повість про Петра і Февронії Муромських” присвячена моральним ідеалам російського народу пізнішої епохи. Головна героїня цієї повісті Февронія відрізняється самовідданою любов’ю до свого чоловіка Петра. Її не спокушає ні багатство, ні влада. Коли підбурюваний боярами Петро виганяє Февронію з дому, він дозволяє їй забрати тільки найдорожче, що у неї є. Любляча і віддана Февронія так і робить – вона забирає з собою самого чоловіка. І ніяка злоба, ніяка заздрість не спроможна розлучити любляче подружжя. Навіть після смерті Февронія і Петро залишаються разом.

На думку більшості авторів давньоруських літературних творів саме любов є тією рушійною силою, яка дозволяє розвиватися людству і саме тим стрижнем, на якому воно тримається. Адже саме любов здатна творити справжні дива – зціляти, повертати до життя і надавати сили. Така ж самовіддана любов змушує Ярославу, героїню іншого твору – “Слово о полку Ігореві” , піднятися на високу міську стіну і там молитися силам природи про порятунок свого улюбленого князя Ігоря. Сила любові допомагає Ярославні, природа її чує і дослухається її прохань – вона сприяє князю під час втечі.

Не менш важливим моральним ідеалом, який проповідує давньоруська література, є відданість рідній землі і своїй Вітчизні, служіння в ім’я її блага. У тому ж самому ” Слові о полку Ігореві” у своєму зверненні до руських князів автор закликає їх об’єднатися і спільними силами захистити рідну землю від ворогів. Зробити Батьківщину непереможною здатна тільки сила, вірність і сміливість її синів.

Такими є головні заповіти наших предків, які і понині є зразком для будь-якої справжньої людини. Вірність, відданість, розум, доброта і любов завжди були і залишаться моральним ідеалом російського народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Моральність, ідеали і заповіти Стародавньої Русі”