Михайло Панасович Булгаков (1891-1940)

М. Булгаков – один з найвідоміших і найпопулярніших письменників. Його твори стали надбанням світової літератури, вони перекладені багатьма мовами, про них сперечаються вітчизняні й закордонні літературознавці. За життя письменника знали лише у вузькому колі читачів і глядачів. Проза його не друкувалася з 1926 року – тобто останні 15 найбільш плідних років життя.

Булгаков народився в Києві у родині професора духовної семінарії. Майбутній письменник формувався в київському культурному середовищі, і це визначило на все життя його смаки і шкалу цінностей. У рідному місті Булгаков закінчив Першу гімназію і медичний факультет університету, після лікарської практики в провінції повернувся додому.

Він був театралом, і враження від київського театрального життя, особливо бурхливого на початку століття в Києві, вплинули на трактування найважливіших образів у його творах, а також і на вироблення певних художніх прийомів як у драматургії, так і в прозі.

У роки громадянської війни Булгаков був військовим лікарем у Вла-дикавказі. Побачене на фронті його приголомшило, тому майбутній письменник залишає професію військового лікаря і вирішує присвятити своє життя літературі.

Подальша доля М. Булгакова пов’язана з Москвою, куди він приїжджає з Владикавказа наприкінці 1921 року. Живе письменник у жахливих злиднях, його не визнають своїм

ані московське художнє середовище, ані пролетарі та пролетарські письменники.

Після тривалих поневірянь і зміни місць роботи письменник влаштовується в газету залізничників “Гудок”, що зібрала у 20-ті роки прекрасні літературні сили: її співробітниками були Ю. Олеша, В. Катаєв, І. Ільф.

У 1924-1925 роках відбулася надзвичайно важлива для письменника подія – у журналі “Росія” надрукували першу, а потім і другу частину роману “Біла гвардія”, але, на жаль, журнал був закритий, і третя частина не вийшла у світ.

Уже з січня 1925 року Булгаков починає писати на матеріалі роману п’єсу, що з’явилася на сцені МХАТу і принесла письменникові надзвичайну, гучну і дуже небезпечну славу. Це були “Дні Турбіних”. З 1925 по 1928 рік видано збірки прози письменника, у яких поряд з оповіданнями і фейлетонами друкуються дві сатиричні повісті – “Дияволіада” і “Фатальні яйця”, а в 1927-1929 роках у Ризі й Парижі з’являється роман “Біла гвардія”. Більше прозові твори Булгакова за життя автора на батьківщині друком не з’являлися; так йому і не пощастило опублікувати “Собаче серце”, хоч як він прагнув це зробити, а два останніх романи – “Майстер і Маргарита” та “Театральний роман” – Булгаков навіть не сподівався надрукувати, але читав друзям.

У 1930 році М. Булгаков, доведений до розпачу неможливістю доне-ВТИ до читача і глядача свої твори, звернувся з листом до уряду СРСР, V якому з надзвичайною сміливістю розповів про свою політичну і творчу позицію, про те, як його роками цькували критики. Фактично в цьому сміливому листі Булгаков вимагав або дати йому можливість працю-іати, або дозволити емігрувати. За кордон письменника не відпустили, шітомість він одержав “можливість працювати”, але не в широкому, щлгаковському розумінні цих слів (тобто друкуватися, ставити свої П’єси), а у вузькому – був зарахований на посаду режисера до МХАТу; Ііулгаков режисирував, сам грав у спектаклях (за відгуками сучасниці”, прекрасно), заради заробітку займався підготовкою лібрето для Великого театру і в цей же час писав художні твори, що за життя Ми-Иайла Булгакова не могли знайти дорогу до читача і глядача.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Михайло Панасович Булгаков (1891-1940)

Categories: Твори з української літератури

Links