Міська література Середніх століть. Фабліо й шванки

Новими суспільними відносинами новий суспільними відносинами визначається радикальний переворот у літературі, що відбувається а 13 столітті. Поряд з усе більше теряющей зв’язок життям і лицарською поезією, що впадає в абстракцію, піднімається нова міська Література. Її поетика, діаметрально протилежна поетики куртуазної лицарської поезії, характеризується торжеством здорового глузду й різанням розважливості, схильність до зображення повсякденного життя, нерідко навіть у її низинних виродливих проявах. До гротескної гри фарб і образів,

узятих з життя всіх без винятку шарів суспільства, зокрема християнства й міських низів. Все те, що в літературі затушовується тут виривається назовні із зухвалою відвертістю

Головні об’єкти – жадібність, щиросердечна черствість, заможність, лицемірство, брутальність дурнуватих лицарів, витівки шахраїв. Аналогії в казках, новелах різних країн і епох, зокрема багато паралелей у буддистских моральних повчальних оповіданнях. У Німеччині – шванки. Особливою популярністю користувалася повість Штриккера “Піп Амис”, складена із серії шванків, у яких зображуються пригоди хитрого священика.

(На прикладі “Романа про лиса”) фігура Ренара далеко не единообразна, спочатку Ренар, як грабіжник і гвалтівник, без сумніву лицар. Але до його вигляду приєдналися риси, характерні для городянина (діловитість, спритність, простота мови й манер, практицизм). Моральна оцінка його особистості роздвоюється. Якщо при зіткненні Ренара з феодалами симпатії оповідача на його стороні, то цей же самий Ренар викривається як низький хижак у тих випадках, коли він грабує бідняків. Народна мудрість протиставляється як лицарському початку, так і моралі городян


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Міська література Середніх століть. Фабліо й шванки