Мир добра у творах Василя Король^-Старого

“Потерчата”, “Хуха-Моховинка” – неповторні Казки українського письменника Василя Король^-Старого. Їхні персонажі начебто й відомі нам, але не зовсім такі, як у народних переказах. Адже вони – представники нечистої сили. За народними поданнями вона частіше шкодить людям, чим допомагає. Навіть у дитячих примовках, забавлянках звертаються до різних проявів нечистої сили, щоб не ушкодила, щоб відвернути її злі дії

А от у казках Василя Корол-Старого цієї сили добрі, вони людям допомагають. Домовик піклується про свого хазяїна.

Він теперішній добрий дух будинку й всієї сім’ї. Хоча він стривожений, квапиться знайти хазяїна, але встигає скрізь заглянути й перевірити порядок. Нічого поганого не повинне бути в господарстві: корову варто замкнути в хліві, цебро зрушити із краю, щоб не впало вколодец.

И болотні Потерчата в казці теж добрі й турботливі. Вони запалюють вогники, щоб дяк Оверкій не потрапив випадково в болото. Не їхня провина, що дяк випив зайву чарку й злякався Потерчат і їхнього доброго наміру. У казці Корол-Старого ці маленькі істоти дуже схожі на тих, якими уявляються з народних переказів. У народних легендах – це

душі дітей, які вмерли нехрещеними й тепер блукають. При зустрічі з людиною потерчата випрошують собі ім’я. Тому тільки вони з’являться треба відірвати клаптик тканини від одягу, кинути в його сторону й сказати: “Будьте Іван і Марія”. Після цього потерчата дякують і відразу зникають, шкоди вони не роблять

Так само й у казці В. Король^-Старого потерчата не мають наміру шкодити людині. Вони відразу ж прислухаються до Домовика, що з’явився вчасно, щоб поприветствовать хазяїна, і гасять вогні, які збивали дяка Оверкія з дороги. Казки “Потерчата” і “Хуха-Моховинка” сповнені добра, гуманізму й легкого суму. Особливо це відчувається в казці про Хуху. У нашому світі також рідко зауважують страждання інших істот, самої природи. Коли негарний дід прихсдит у бор, щоб зрубати сосну, це наносить страждання не тільки для Хухи. Дереву теж болить заподіяна рана, але людина цього не враховує. Жорстоко поводиться дід і тоді, коли кидає в маленьку Хуху сокирою. І хоча на долю цієї крихітної істоти випадає чимало страждань, але є в її життя й світлі, гарні моменти: до неї прихильно віднесли кізки, які знайшли притулок у хліві, її появі зраділи діти

Хуха-Моховинка – міфічна істота. Однак автор наділяє її людськими рисами. Хоча непогано їй жилося біля кізок, де було тепло, досить їжі, але поруч не було інших Хух. Тому вона мріяла вернутися на Батьківщину, так само, як мріють про це люди, яких доля закидає на чужину

Персонажі казок В. Король^-Старого, хоча й персоніфікують “нечисті сили”, але вони добрі й співчутливі, за добро дякують добром. Домовик турбується про пана, тому що він дух будинку. Але його особлива турбота викликана ще й тим, що любить він свого хазяїна за його швидкий говіркий характер, від якого весело в будинку, за божественні пісні


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мир добра у творах Василя Король^-Старого