“Мій улюблений твір світової літератури”

Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним, чий стиль так близький – це і є улюблені книги.

Мій улюблений твір світової літератури – це “Капітанська дочка” О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому “Капітанська дочка” один з моїх улюблених творів.

Повість починається з епіграфа: “Бережи честь змолоду”, що змушує нас замислитись, про що ж цей твір. Головним героєм твору є Петро Андрійович Гриньов, молодий сержант гвардії. Він гарний, розумний, трохи знав французьку мову. До шістнадцяти років був, як він сам говорив, недорослем, ганяючи голубів і граючи в чехарду з дворовими хлопцями. Але в один момент усе змінилося, його направляють на службу. А Петро уявляє собі, що служба ця – розвага. Але батько направив Петрушу до Оренбурзької губернії в Білогірську фортецю. Петро засмутився, плани його валилися, бо замість офіцера гвардії в Петербурзі, він – якийсь сержант ще й у Білогірської фортеці. Далека дорога в фортецю його пригнічує. Ось кілька рядків: “Я наближався до місця мого призначення. Навколо мене простягалися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Все було покрито снігом. Сонце сідало. Кибитка їхала по вузькій дорозі, або точніше по сліду, прокладеному селянськими саньми”. В кибитці йому приснився сон. І як виявилося пізніше, сон цей був віщим.

Приїхавши в Білогірську фортецю, він знайомиться зі Швабриним. Швабрин на перший погляд був приємною людиною, але пізніше стане ясно, що це зрадник. Зрадник Батьківщини, зрадник свого народу. Він боявся смерті, і у що б то не стало, робив усе, аби домогтися свого. Нехай навіть це буде коштувати життя батькові Мар’ї Іванівни. Та повернемося до їх знайомства. Швабрін розповідає Петруші про капітанську доньку Мар’ю Іванівну. Він описує її як довершену дурочку. І, природно, якщо Вам описують людину з поганого боку, то і ставлення у Вас до неї буде не дуже хороше.

При першому знайомстві з Марією Іванівною Петро дійсно дивиться на неї, як на поганулю, але варто було йому придивитися, як Петро розуміє, що тут інше. Маша була дівчиною років сімнадцяти, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, які у неї так і горіли. Маша спочатку сторонилася Петра. Та через кілька тижнів це минулося. Гриньов знайшов у ній розсудливу й чутливу дівчину. Петро закохався. І тут він пише чудові вірші. Дуже чутливі, окрилені:

“Думку любовну винищуючи,

Тщусь прекрасну забути,

І ах, Машу уникаючи,

Мислю вільність отримати!

Але очі, що мя полонили,

Доводиться завжди переді мною;

Вони дух в мені збентежили,

Розтрощили мій спокій.

Ти, дізнавшись про мої напасті,

Зглянься, Маша, наді мною,

Дарма мене в сій лютій частині,

І що я полонений тобою”.

Швабрин засуджує його, як пізніше з’ясується, він теж був небайдужий до Маші, але вона його відкинула. І тепер він визначає Машу із дурної сторони. Усе це призводить до бою. Цього поєдинку можна було уникнути, але, на жаль, рукавичка кинута, дуель. Петро поранений в дуелі. Маша доглядає ним. Ось тут і з’ясовується, що Маша теж переживає ніжні почуття до Петра. Але весілля не буде. Батько Петра не дає благословення. Петро Андрійович свариться з Машею. Але тут з фортеці прийшла чутка про повстання Пугачова.

Саме прихід Пугачова в Білогірську фортецю зіграв важливу роль у розкритті характерів героїв. Пушкін розкриває повністю образи героїв, показує їх позитивні і негативні сторони. Мені дуже подобається цей переломний момент. Тут ми дізнаємося, яким насправді був Швабрин. Під час приходу Пугачова з його “військом” вішають на шибениці батька Маші, розстрілюють її мати. Мар’я Іванівна перебуває в шоці. Поки Пугачов був у фортеці, Машу видавали за племінницю дяка. Маша тривалий час не могла відійти від цих жахливих обставин. При цьому поряд з нею не опинилося у цей момент Петра. Гриньов був направлений в Оренбург. Та й він довго не зміг протриматися, нічого не знаючи про Машу. Він мучиться в здогадках, що ж відбувається з Машею, адже вона залишилася під владою Швабрина, оскільки він став комендантом фортеці. Але тут приходить лист від Марії Іванівни. Кілька рядків, які я вважаю найважливішими із цього листа: “Я живу в нашому будинку під караулом. Олексій Іванович примушує мене вийти за нього заміж. Він каже, що врятував мені життя, тому що прикрив обман Килини Памфіловни… а мені легше.. померти, ніж зробитися дружиною такої людини, якою є Олексій Іванович. Він обходиться зі мною дуже жорстоко і погрожує, коли не одумаюся і не погоджуся, то повезе мене в табір до лиходіїв… Він згодився очікувати ще три дні, а коли через три дні за нього не вийду, то нам ніякої пощади не буде. Батюшка Петро Андрійович! Ви один у мене покровитель; заступіться за мене бідну…”.

Петро, прочитавши цей лист, мало не збожеволів. Після того, як генерал не відпустив його покинути табір, він відправився без дозволу в Білогірську фортецю. По дорозі в фортецю він зустрічає табір Пугачова, але Пугачов не вбиває його, а навпаки вислуховує і відправляється разом з ним у фортецю. Мар’я Іванівна, побачивши Пугачова, не погодилася вирушати з Петром, адже Пугачов – убивця її батьків. З однієї сторони її рішення залишитися у фортеці правильне, але з іншої сторони бути дружиною Швабрина, який так жорстоко знущався над нею – це зовсім неправильно. Та я не можу судити її вчинки. Пугачов дізнається, що насправді Маша була дочкою коменданта Миронова. Та дізнавшись це, він не наказує повісити Гриньова, а навпаки, наказує дати пропуск Петру в усі застави і фортеці. В цей зараз можна сказати, що Швабрин залишився без нічого – він загубив улюблену ним жінку, впав в очах Гриньова.

Історія могла б на цьому й закінчиться, але в цей момент заарештовують Петра. Йому закидають тім, що він увійшов на службу до Пугачова. Це безглуздість, та все ж це так. А виною тому заздрість Швабрина за щастя Гриньова. Це по його словами Гриньов був відряджений від Пугачова в Оренбург шпигуном. Це, здавалося б, кінець, Петра повинні судити, Марія залишилася б одна. Але Маша поїхала до Петербурга до самої імператриці просити вибачення. В саду Маша, зустрічає жінку, яка вислуховує всю її історію. А як потім виявилося, це була сама імператриця. Наступного дня Марію Іванівну запросили в палац. І ось що сказала їй імператриця: “Я рада, що могла стримати своє слово й виконати Ваше прохання. Справу Вашу кінчено. Я переконана в невинності вашого жениха. Ось лист, який самі потрудіться відвезти до майбутнього свекра”.

На цьому і закінчується “Капітанська дочка”. Багато було хвилюючих моментів. Переживаючи за долю героїв, я перевертав одну сторінку за одною. І не помітив, як прочитав повість. В цій повісті закладені реальні події. Адже, як відомо, О. С. Пушкін їздив по губерніях, де побував Пугачов, і збирав інформацію про його перебування там. На основі цих записів він й написав цей твір, який мені дуже і дуже подобається.

“Мій улюблений твір світової літератури”