Мій улюблений актор

Це Арнольд Шварценегер. Мабуть, така заява дуже старомодна – культ Голівуду скінчився років десять тому, і діти українських степів уже не мріють душу закласти за можливість хоч би одним оком подивитись на Каліфорнію, країну усмішок і апельсинів. Вдома цікавіше.
І, мабуть, зовсім не патріотично називати улюбленим актором американця австрійського походження, коли історія вітчизняних кіно й театру знає багатьох, талановитіших за старого Шварца. До того ж фільми я із задоволенням дивлюся російські, слухаю “Арію” і “Кіпєлова”,

найкращим артистом усіх часів і народів вважаю Володимира Висоцького і зневажаю попсу в усіх її проявах, навіть дуже якісну й дорогу. А все, що має лейбл “Made in USA”, – це якісна й дорога попса. Принаймні, все сучасне, тому що Голівуд, як і вся культура в радіусі п’ятдесяти штатів, перебуває в глибокій творчій кризі.
Багатомільйонні бюджети й професійна реклама не можуть приховати головне: сюжети й амплуа акторів не змінювалися вже понад двадцять років – і в країні виросло покоління, яке й не знає, що кіно може бути іншим. А блокбастери не вносять нічого нового і більш за все нагадують почесний кортеж
на пишних похоронах.
Так, легко й почесно вихваляти своїх, особливо коли є за що. Наприклад, будь-кого з тих, хто працював у радянському кіно в часи його розквіту, в сімдесяті роки; бо люди ці геніальні всі до одного, і фільми для того технічного рівня чудові, але я належу до іншого покоління – і “довліє дневі злоба його”. Можна вихваляти й сучасне російське кіно, тим більш, що воно розвивається швидше за будь-якого бройлера і буде розвиватись тими ж темпами ще років із двадцять. Легко вихваляти сучасний рок – твори його флагманів довершені. Але про кожного з цих людей – від режисерів до хліпмейкерів – можна сказати, що вони опинилися “в потрібному місці в потрібний час”, тобто серед однодумців. Разом легше бити батька й долати вершини, ніж наодинці. Не набагато, але легше.
Тому мій улюблений актор – австрієць-емігрант, що не пішов найлегшим шляхом асиміляції, не змінив прізвище, задовге для Голівуду, не зробив, хоч і міг, кар’єру в “конятині” (так називають найпримітивніші поп-серіали – через найвідомішого з говардових персонажів, Конана-варвара). Той, що зумів самотужки пробити целулоїдну стінку і примусити декого з глядачів вдавитися попкорном – тому, що через незвичні, людські почуття раптом здавило горло. Тих, чия душа ще не зовсім заросла салом, хоч очі й звикли до стандартних жахів і струмків крові з кукурудзяної карамелі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Мій улюблений актор