“Мій друг, вітчизні присвятимо душі прекрасні пориви!”

У різні періоди своєї Творчості поет по-різному пояснює поняття волі, розуміє важливість її в житті суспільства, у своєму особистому житті. Цю тему допомагають зрозуміти й розкрити наступні вірші: “Вільність”, “До Чаадаєва”, “В’язень”, “У глибині сибірських руд…”, ” Село “.

Після закінчення ліцею Пушкін описує оду “Вільність”. Вільнолюбна атмосфера ліцею зробила на нього великий вплив. Вірш був написаний в 1817 році. Ще на самому початку Пушкін заявляє, на честь кого написана ця ода:

Хочу оспівати Волю миру,

На тронах уразити порок…

Головна думка цього вірша втримується в тім, що закон повинен бути вище всього, а політична еліта повинна підкорятися йому. Пушкіна розуміє, що не тільки царі не повинні панувати над законом, але й народ не повинен переступати його. У той самий строк Пушкіну були близькі по поглядах і переконанням майбутні декабристи, і у вірші “Вільність” він відкрито призиває пригноблених людей боротися за волю. У ньому Пушкін не тільки дорікає й засуджує володарів, але й стосується самого Олександра I. У вірші присутнє багато протиріч, але воно є одним з першорядних добутків, що розкриває тему волі. Воно призиває й до боротьби, і заклик той самий звернений до пригнобленого:

…Тирани миру! тріпотіть!

А ви, мужайтеся й внемлите,

Повстаньте, занепалі раби!

Вірш “В’язень”

було написано в 1822 році. Це один з романтичних віршів, написаних на тему волі. Пушкіна розповідає про себе як про в’язня, що нудиться в темниці. Поет у посиланні, воно відірвано від друзів, близьких, за ним постійно стежать, більше того на волі він почуває себе в’язнем у темниці:

Сиджу за гратами в темниці сирої…

Пушкін називає орла “мій сумовитий товариш”, адже обоє вони в неволі, обоє прагнуть до волі. Вірш відбиває настрою передових людей епохи, їхній протест проти самодержавства. Ці думки близькі й народу, боровшемуся за своє звільнення.

Наступне не менш яскравий добуток – послання “До Чаадаєва”. Він дружив із Чаадаєвим – зовсім дивною людиною, що видається філософом. “Ти був цілителем моїх щиросердечних сил”, – сказав про нього поет. Пушкіна й Чаадаєв мріяли про звільнення РФ від гніта самодержавства. Але Чаадаєв не був упевнений у швидкому здійсненні їхніх надій. У цьому вірші триває тема волі й вільності:

Поки свободою горимо,

Поки серця для честі живі,

Мій приятель, вітчизні присвятимо

Душі прекрасні пориви!

Декабристи великий використовували послання в революційних аркушах. Наприкінці цього вірша Пушкін висловлює свої кращі надії на світле майбутнє:

…зійде вона,

Зірка чарівного щастя,

Росія вспрянет від сну…

Любов до Батьківщини в Пушкіна нерозривно пов’язана з боротьбою за її волю. Почуття, висловлені у вірші, знаходять точне і яскраве відбиття в словесних образах. По-новому звучить тема волі в лірику Пушкіна після подій 14 грудня 1825 року. Багато хто із друзів поета були на Сенатській площі в день повстання, присвятили себе служінню Батьківщині. У своєму вірші “У глибині сибірських руд…” він звертається саме до цих чудесних і сміливих людей.

Тісна приятелювання зв’язала його з декабристами Пущиним і Рилєєвим. Він намагається підтримати своїх друзів, він вірить у їхнє звільнення. Пушкіна важко переживав розлуку з товаришами. Друзям були присвячені вірші “До Чаадаєва”, “У глибині сибірських руд…” і багато хто інші.

Поет не міняв свої погляди, бажаної волі не почував, сильно тужив за друзями-декабристам. Пушкіна співчутливо ставився до засланих декабристів, брав участь у проводах їхніх дружин у Сибір і передав з ними свої вірші, серед них було послання Пущину й послання в Сибір, “Дум високе стремленье” – Думи про волю, про щастя народу. Пушкіна вірить: “не пропаде ваша скорботна праця”, за який ці мужні люди віддали свої життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Мій друг, вітчизні присвятимо душі прекрасні пориви!”

Categories: Нові твори

Links