Ми печемо пироги

Печуть пироги в нашій сім’ї найчастіше по суботах. Уранці матуся кличе мене до кухні. На столі вже пригото­вано борошно, яйця, сіль, цукор. Ми стаємо поруч і почи­наємо поратися біля тіста.

У моєї мами великий кулінарний талант. Коли я пи­таю, звідки вона вміє все це, матуся відповідає: “Тому, що з дитинства вчилася у своєї матусі. Ось як ти”. Я дуже пишаюся, почувши це. Коли тісто готове, його треба розкатати у пласт. І робити це слід дуже акуратно: тісто не повинно розриватися, у ньому не повинно бути грудочок. Взагалі тісто потребує від

господині доброти, почуття міри, охайності. До того ж у народі кажуть, що в доброї людини і тісто виходить кращим.

Найбільше мені подобається начиняти пироги. Начин­ку ми готуємо залежно від пори року: улітку ми полюб­ляємо пироги з вишнями, восени – з яблуками. Узимку ж доводиться начиняти пироги чимось іншим, наприклад картоплею або капустою. Рум’яні та духмяні виходять у нас пироги. І мені, і матусі дуже приємно, коли тато сідає до столу. “Дякую за пироги, мої любі хазяєчки!” – каже тато. Здається, і не відходила б від печі, аби тільки татко частіше казав ці приємні слова.

Пироги – дуже

добра страва. Але є в наших пирогів й великий недолік: надто швидко вони закінчуються. Ос­танній зникає з тарілки. Що ж тепер залишається робити? Чекати, мабуть, на наступну суботу.

На уроках трудового навчання я найперша, особливо коли йдеться про куховарство. І ніякої таємниці тут не­має. Просто в мене є матуся, яка поряд з багатьма іншими здібностями має одну найважливішу – бути для мене стар­шою товаришкою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Ми печемо пироги