Матренин двір. Оповідання

Улітку 1956 р. на сто вісімдесят четвертому кілометрі від Москви по залізничній вітці на Муром і Казань сходить пасажир. Це – оповідач, доля якого нагадує долю самого Солженицына (воював, але із фронту “затримався з поверненням годиков на десять”, тобто відсидів у таборі, про що говорить ще й те, що, коли оповідач влаштовувався на роботу, кожну букву в його документа “перемацали”). Він мріє працювати вчителем у глибині Росії, подалі від міської цивілізації. Але жити в селі із чудесною назвою Високе Поле не вийшла, оскільки там не пекли хліба й не торгували нічим їстівним. І тоді він переводиться в селище з дивовижним для його слуху назвою Торфопродукт. Втім, виявляється, що “не всі навколо торфорозробки” і є ще й села з назвами Часлицы, Овинцы, Спудни, Шевертни, Шестимирово…

Це примиряє оповідача зі своєю часткою, тому що обіцяє йому “кондову Росію”. В одній із сіл за назвою Тальново він і поселяється. Господарку

Хати, у якій квартирує оповідач, кличуть Матрена Ігнатіївна Григор’єва або просто Матрена.

Доля Матрены, про яку вона не відразу, не вважаючи її цікавої для “культурного” людини, іноді по вечорах розповідає постояльцеві, заворожує й у той же час приголомшує його. Він бачить у її долі особливий зміст, якого не зауважують односільчани й родичі Матрены. Чоловік пропав без звістки на початку війни. Він любив

Матрену й не бив її, як сільські чоловіки своїх дружин. Але навряд чи сама Матрена любила його. Вона повинна була вийти заміж за старшого брата чоловіка – Фаддея. Однак той пішов на фронт у першу світову війну й пропав. Матрена чекала його, але зрештою на настійну вимогу сім’ї Фаддея вийшла заміж за молодшого брата – Юхима. І от раптово повернувся Фаддей, що був в угорському полоні. За його словами, він не зарубав сокирою Матрену і її чоловіка тільки тому, що Юхим – брат йому. Фаддей так любив Матрену, що нову наречену собі підшукав з тим же ім’ям. “Друга Матрена” народила Фаддею шістьох дітей, а от в “першої Матрены” всі діти від Юхима (теж шестеро) умирали, не проживши й трьох місяців. Все Село вирішило, що Матрена – “зіпсована”, і вона сама повірила в це. Тоді вона взяла на виховання дочку “другий Матрены” – Кирові, виховувала її десять років, поки та не вийшла заміж і не виїхала в селище Черусти.

Матрена все життя жила як би не для себе. Вона постійно працює на когось: на колгосп, на сусідів, виконуючи при цьому “мужицьку” роботу, і ніколи не просить за неї грошей. У Матрене є величезна внутрішня сила. Наприклад, вона здатна зупинити на бігу коня, що несеться, що не можуть зупинити чоловіка

Поступово оповідач розуміє, що саме на таких, як Матрена, що віддають себе іншим без залишку, і тримається ще все село й вся російська земля. Але навряд чи його радує це відкриття. Якщо Росія

Тримається тільки на самовідданих бабах, що ж буде з нею

Далі?

Звідси – безглуздо-трагічний кінець оповідання. Матрена гине, допомагаючи Фаддею із синами перетаскувати через залізницю на санях частина власної хати, завішаній Кірі. Фаддей не побажав чекати смерті Матрены й вирішив забрати спадщину для молодих при її житті. Тим самим він мимоволі спровокував її загибель. Коли родичі ховають Матрену, вони плачуть, скоріше, по обов’язку, чим від душі, і думають тільки про остаточний розділ Матрениного майна

Фаддей навіть не приходить на поминки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Матренин двір. Оповідання

Categories: Нові твори

Links