МАРІНЕТТІ, Філіппо Томмазо

(1876 – 1944)

МАРІНЕТТІ, Філіппо Томмазо (Marinetti, Filippo Tommaso (Marinetti, Philippo Tommazo) – 22.12.1876, Алессандрія, побл. Генуї – 02.12.1944, Белладжо, Італія) – італійський письменник.

Марінетті провів молоді літа у Франції і до 1909 р. писав винятково французькою. Він розпочав літературну діяльність як поет. Його вірші та поеми, чимало з яких написані вільним віршем (поема “Завоювання зірок” – “La conquete des etoiles”, 1902), засвідчували вплив на молодого поета “парнаської” школи та французького символізму. У сатиричній п’єсі “Король Пиятика” (“Le roi Bombance”, 1905) Марінетті висміяв соціалістичні ідеали.

Марінетті зажив слави як автор критичних есе, що були опубліковані головно у паризькій пресі. У 1905 р. в Мілані Марінетті заснував журнал “Поезія” (“Poesia”), де публікувалися поети-декаденти і модерністи. Він виступав пропагандистом французької поезії та прибічником оновлення поетичної мови.

20 лютого 1909 p. Марінетті опублікував у газеті “Фігаро” “Перший маніфест футуризму”, що містив 11 пунктів. У маніфесті, зокрема, проголошувалось; “Основними елементами нашої поезії будуть відвага, зухвальство і бунт”; “Не існує краси поза боротьбою. Немає шедеврів без агресивності!”; “Досі література оспівувала задумливість, нерухомість, екстаз і сон; ми ж хочемо оспівати наступальний рух, гарячкове безсоння, гімнастичний

крок, небезпечний стрибок, ляпас і удар кулака”; “Ми хочемо зруйнувати музеї, бібліотеки, боротися з моралізмом, фемінізмом і всіма опортуністичними й утилітарними ницостями”.

Центральною засадою естетики та філософії Марінетті став культ сили. Письменник проголошував війну “єдиною гігієною світу”, оспівував колоніальні авантюри Італії. Головним завданням мистецтва Марінетті вважав радикальну зміну, злам естетичної свідомості сучасників: необхідно звільнити їх від культурних стереотипів і створити “динамічну літературу майбутнього”. Нова література покликана оспівати вік техніки й урбаністичної цивілізації. Культ руху – складова частина футуристичної естетики. “Мотор – найкращий із поетів”, – проголошував Марінетті. Але при цьому він розумів рух як хаос.

Марінетті вирізнявся бурхливим темпераментом, ексцентричністю поведінки, певним позерством і схильністю до епатажу. У 1910-1911 pp. його галасливі виступи, що нерідко закінчувалися скандалами, проходили в Мілані, Турині, Венеції, Падуї та Неаполі.

У наступних “технічних маніфестах” (“Маніфест малярів-футуристів”, 1910; “Маніфест футуристської музики та футуристської скульптури” , 1912; “Технічний маніфест футуристської літератури” , 1912; “Безпроводова уява” , 1913; “Слова на свободі”, 1913) Марінетті встановив мистецькі принципи футуризму, виклав своє уявлення футуристичної стилістики та концепцію мови. Він покладає конечність приведення засобів мовної виразності у відповідність до реальності, що зазнала змін. Динамічний художній стиль має відповідати новим темпам життя, тому необхідно зламати традиційний синтаксис, змінити правила граматики. Марінетті пробував створити телеграфну мову. “Необхідно випустити слова на свободу із в’язниці латинського періоду”, – декларував він.

Він також прагнув звільнити творчий акт від інтелектуального первня, замінивши його художньою інтуїцією. Звідси тяжіння до вільних аналогій та несподіваних асоціацій, що поєднують далекі одне від одного явища у певну музичну цілісність, використання математичних і музичних знаків у тексті, звернення до символіки для передачі “футуристичних почувань”. Марінетті проголосив відмову від пунктуації як засіб осягнення спонтанності та безпосередності письменницького самовираження.

Перед Першою світовою війною письменник їздив із лекціями по Європі, створив футуристичні гуртки. У 1913 р. він заснував футуристичний журнал “Lacerba”. У віршах і прозі Марінетті оспівує італійські колоніальні вторгнення в Африці (“Битва під Тріполі” – “La bataille de Tripoli”, 1911). У футуристичному романі “Футурист Мафарка” (“Mafarka le futuriste”, 1910) змальований міфічний підкорювач Африки Мафарка, котрий є втіленням безжального завойовника і творця нової техніки. У поетичній збірці “Занг-тум-тум” (“Zang-tumb-tumb”, 1914) руйнування словесного образу досягає апогею. Марінетті вдається до словесного монтажу, використання різних шрифтів, звуконаслідування, математичних і телеграфних знаків, “вільного” синтаксису.

Під час Першої світової війни Марінетті виступав за участь у ній Італії, пішов на фронт добровольцем. З 1919 р. письменник співпрацював із Б. Муссоліні, проголосив близькість футуризму та фашизму (“Футуризм і фашизм” – “Futurismo є fascismo”, 1924). У роки фашистської диктатури Марінетті став академіком, очолив спілку італійських письменників.

В. Триков


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

МАРІНЕТТІ, Філіппо Томмазо

Categories: Біографії

Links