У 1891 року, не протанцювавши і самого сезону на балах багатих родичів, Маргарита Мамонтова в неповні сімнадцять років зробила блискучу партію: до неї посватався член відомого морозівського клану, представник п’ятого покоління цієї родини Михайло Абрамович Морозов – згодом приват-доцент Московського університету, публіцист, меценат. На його обладнаний Грецький зал у музеї образотворчих мистецтв ім. А. З. Пушкіна. М. А. Морозов був сином відомого текстильного фабриканта А. А. Морозова і У. А. Хлудовой, яка походила, як і чоловік, з відомого
старообрядницької купецької сім’ї. А. А. Морозова до 1891 року не було серед живих, мати нареченого, Варвара Олексіївна, цьому шлюбу не опиралася. По-перше, синові вже виповнився двадцять рік, а по-друге, в неї був створений свій насичена особисте життя: її цивільним чоловіком став професор Московського університету У. М. Соболевський, головного редактора газети “Росіяни відомості”, а дорослий син дуже ускладнював її життя. На шлюбі Маргарити з М. А. Морозовим наполягла мати. Взагалі, така ситуація нетипова – переважно у купецької середовищі укладалися династичні шлюби, приумножавшие родові капітали.
Маргариту ж взяли “за красу” – посагу в неї був. Цей шлюб довго служив предметом сплетен5, але Маргариту заполонило не багатство чоловіка, яке несхожість інших представників купецького стану. Хоча наречений був і з хорошої сім’ї, але у своїй середовищі шанувався диваком. Він закінчив історичний факультет Московського університету, пройшов неповний курс – на природничо-науковому, мав учений ступінь, був приват-доцентом Московського університету, написав у вільної эссеистской манері кілька книжок, захоплювався мистецтвом. М. А. Морозов зібрав чудову колекцію західноєвропейської і російською живопису, що у 1910 року, після смерті Леніна, майже повністю було передано М. До. Морозової в Третьяковську галерею. До дружині ставився, як це було вважають у купецької середовищі, як до речі, проте сильно любив її. У розкішному палаці, який М. А. Морозов побудував для красуні – дружини на Смоленськом бульварі, були й зимовий сад, і фонтани, і мавританський і єгипетський зали. Клімат у домі Морозових була артистична. Дядько Маргарити, З. І. Мамонтов, увів у будинок молодих родичів, таких художників, як У. Сєров, М. Врубель, І. Остроухов. Особливо Маргарита цінувала живопис Врубеля. Чоловік подарував Гала дві відомі роботи художника – “Царевну-лебедь” і панно “Фауст і Маргарита”. Життя Маргарити у шлюбі була досить тяжка й була страшнішою, що М. А. Морозов страждав спадковим на психічне захворювання, що особливо сильно проявилося під час останні роки життя. Болен був і старший син Маргарити і ескізів Михайла Морозових – Юрій, в нього душевна хвороба проявилася вже у ранньому дитинстві. Чоловік прагнув керувати юної дружиною навіть у дрібниці, узявши він все побутові турботи, до самих повсякденних. Це ображало Маргариту, але замість сімейних сцен вона віддала перевагу самостійно поповнити свою медичну освіту і пройшла курс по загальної історію й літературу. Вона початку також щодня займатися музикою. Згодом їй давав уроки музики А. М. Скрябін. За бажання чоловіка увійшла у правління Московського відділення Російського музичного суспільства на ролі однієї з його директорів. З 1896 року М. А. Морозов став пристрасним гравцем. Відомий його величезний програш, який був руйнівний навіть дуже багатої людини. У 1897 року він програв в Англійському клубі тютюнового фабриканту М. М. Бостанжогло мільйон рублів. Свої фабричні справи він закинув цілком, і якщо тверськими справами управляли брати, то московська контора стала предметом турботи М. До. Морозової. Маючи на руках немовляти, вона щоранку їхала в контору і по дві години дня опікувалася справами, намагаючись поновити і утримати сімейне стан. Цю місію виконала з честю: на момент смерті чоловіка піклуванням Маргарити Кирилівни становище сім’ї Морозових оцінювалося у трьох мільйона п’ятсот тисяч карбованців, попри дуже марнотратний спосіб життя, який вів М. А. Морозов. Шлюб Маргарити Морозової протривав недовго. У 1903 року Михайло Абрамович помер важкого ниркової недостатності, залишивши молоду вдову з чотирма дітьми. Смерть чоловіка стала для Маргарити трагедією, проте, будучи натурою тонко чувствующей, вона розуміла, яку безглузду й те водночас трагічну життя прожив ця непересічна людина. Це засвідчують її листи, які у відділі рукописів Російської Державної бібліотеки: “Коли залишуся одна, то жахливо сумую про Михайлу, нескінченно страждаю пр
о даремно погубленої життя. як він міг стати щасливий, якби міг подолати!” – писала вона у Биариц своєї найближчій подрузі Є. М. Полянської. Далі життя Маргарити Кирилівни Морозової показала, як незаурядна і гарною була ця жінка, який багатогранної особистістю вона стати.
