Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості

Свій твір письменник створював у в’язниці. Коли Сервантес працював збирачем податків, його несправедливо звинуватили у крадіжці. І хоча об’єктивність таких звинувачень була очевидна, Сервантес не поспішав подавати і карги й прохання про звільнення, бо чи не вперше в житті мав більш ніж достатньо часу, аби працювати над своїм твором. Таке ставлення до літературної праці трапляється дуже рідко, і особисто мене цей епізод життя письменника дуже вразив. Свій твір Сервантес збирався написати як пародію на лицарські романи. Але твір вийшов набагато глибшим, хоча й має усі риси пародії. Дайте визначення терміна “пародія”.

Пародія (грец. рагойіа – “переспів”) – наслідування художнього твору, що мав па меті створення комічного ефекту. Комізм може засновуватися на невідповідності Теми та стилю: висока тематика у поєднанні з низьким стилем (трагедія); навпаки, висока стилістика у поєднанні з низькою темою (бурлеск), на перебільшеному, надмірному використанні якого-небудь стилістичного прийому. Висміюватися може як неналежний стиль, так і негідна дійсність. Виникає пародія ще в античній літературі.

Які риси роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанні” свідчать про те, що цей роман є пародією на лицарську літературу? Дон Кіхот воює з несправедливістю та злом, але його вчинки приносять більше шкоди, ніж користі. Коли він

намагався звільнити хлоячика-підпасича, він не передбачав, що хазяїн поб’є юнака до напівсмерті, коли сам гідальго по іде. Звільнивши каторжників, Дон Кіхот був побитий та обкрадений. Його бо ротьба з вітряками стала мандрівним образом та тлом для створення анекдотів, прислів’їв тощо. Цей епізод є дуже символічним.

Що таке образи-антагоністи? Чи є головні образи роману антагоністами? Образами-антагоністами називаються персонажі, яких автор протиставляє у творі, наголошуючи на їхніх принципово різних вдачах, прагненнях та якостях. Образи Санчо Панси та Дон Кіхота не є антагоністами, оскільки, попри відмін ності, ці герої не протиставляються один одному, не ворогують, а лише допов нюють один одного.

Образ Дон Кіхота переосмислювався багатьма митцями різних епох у різні формі. Про актуальність цього вічного образу свідчить і те, що він зацікавив сучасних людей не тільки як твір, було створено кілька екранізацій цього роману. Це фільм “Дон Кіхот” 1957 року, “Життя Дон Кіхота та Санчо” (1988), “Дон Кіхот повертається” (1997), “Останній лицар” – ця стрічка створена аж 2000 року в США відомим режисером Пітером Єйтсом.

Мігель Сервантес де Сааведра народився 1547 року в родині збіднілих дворян. У пошуках заробітків родина мандрувала багатьма селами та містами Італії, тож майбутній письменник з дитинства бачив картини народного життя тих часів. Здобувши освіту в єзуїтській школі, Сервантес служить помічником кардинала Аквавіви. У Римі він вивчає італійську й знайомиться зі здобутками літератури та культури доби Відродження.:

Проте у житті Сервантеса відбуваються несподівані повороти долі. Вступивши до лав іспанської гвардії, він бере участь у морських битвах, дістає поранення, але, вилікувавшись, знов повертається до війська. Під час однієї з морських подорожей, корабель, на якому плив Сервантес, захоплюють пірати. Вони беруть юнака в полон, вимагаючи за нього великий викуп. П’ять років провів Сервантес у неволі, доки його родина змогла зібрати необхідну суму. Перші Твори Сервантеса побачили світ вже після повернення додому: це роман “Галатея”, драми “Нумансія”, “Алжирська вдача”, “Морська битва”.

Працюючи збирачем податків, письменник був несправедливо звинувачений у крадіжці державних коштів, його заарештували та ув’язнили. Саме в ув’язненні він пише головний твір свого життя – роман “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”. Цей твір здобув популярність у читачів одразу після його виходу в світ. За статистикою найбільше перекладалася іншими мовами Біблія, на другому ж місці за кількістю перекладів – вічний твір Сервантеса. В останні роки свого життя Сервантес пише й інші твори, але в історію світової літератури він входить насамперед як автор “Дон Кіхота”. Помер Сервантес 1616 року.

У цьому творі я навів тільки стислий переказ біографії Сервантеса, аби залишити місце та сили для власних роздумів. Зізнаюсь, що біографію письменниці я читав як цікавий пригодницький роман: непросте дитинство, участь у військових діях, пірати, полон, несправедливі обвинувачення та ув’язнення, світова слава по смерті… Цього сюжету вистачило б самому Сервантесу на кілька десятків прекрасних захоплюючих творів. Зрештою, хоча деякі його твори і мають демографічні мотиви, він не пішов цим шляхом: він писав свої твори, слухаючись порад свого розуму, життєвої мудрості та літературного дару, а не намагаючись здобути прихильність читачів легкими пригодницькими повістя-

У цьому теж є якийсь відгомін лицарства… Хіба ні?

Свій роман Сервантес замислив як пародію на лицарську літературу низької уложньої якості, яка заполонила “книжковий ринок” тих часів. Але почавши писати просту пародію, письменник зробив твір настільки глибоким, що ця “пародія” не просто стала кращою за власне об’єкти пародіювання, а й стала повноцінним твором із філософською проблематикою, а головний образ роману став літературним образом і навіть увійшов у свідомість та мовлення людей як назва: донкіхот, донкіхотство – ці слова ми використовуємо і дотепер.

За часів Сервантеса лицарська література занепадала, а лицарські ідеали поступилися своїм місцем новим світоглядним засадам, новим цінностям. Звісно, шедеври літератури Середньовіччя залишились значним здобутком світової літератури (як вічні твори не зникають з поля зору читача навіть тоді, коли змінюэться епоха, а історичний контекст, світогляд людей та й літературний метод змінюються). Дон Кіхот – не напівбожевільний дивак, якому фантазія заступила реальність. Це людина, яка несе в собі бажання зробити світ кращим, а те, що її ції не дають бажаного результату, не зменшує значення й привабливості цьоготвору, а робить його дещо трагічним.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості