Маланюк Євген

Євген Маланюк народився 20 січня 1897 р. в с. Ново-Архангельське на Херсонщині. Батько його був із чумаків, осілих запорожців. Дід замолоду чумакував. Мати була дворянського походження, батька ж сам Маланюк називав “українським інтелігентом”. Батько співпра­цював у різноманітних часописах, був режисером, учителював, але постійного заняття не мав.

Євген Маланюк здобув середню освіту у реальній школі Єлисаветграда, разом з ним учився Юрій Яновський.

Навчався в Петербурзькому політехнічному інституті. На почат­ку Першої світової війни був мобілізований до війська, закінчив Київ­ську військову школу й отримав офіцерське звання, ставши началь­ником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті. Потім служив в оперативному відділі Генерального штабу.

1921-1923 pp. – Є. Маланюк перебуває у польських таборах для інтернованих осіб.

Після цього навчається у Подебрадській академії, отримує дип­лом інженера, працює у Польщі. З Варшави переїздить до Праги, потім до Мюнхена, а в 1949 р. виїздить до США.

За цей час він видав не одну поетичну збірку:

1923 р. – “Озимина. Альманах двох”, Калуш.

1925 р. – “Стилет і стилос”, Подебради.

1926 р. – “Гербарій”, Гамбург.

1930 р. – “Земля й залізо”, Париж.

1934 р. – “Земна мадонна”, Львів.

1939 р. – “Перстень Полікрата”,

Львів.

1943 р. – “Вибрані поезії”, Львів, Краків.

1951 р. – “Влада”, Філадельфія.

1954 р. – “Поезії в одному томі”, Нью-Йорк.

1959 р. – “Остання весна”, Нью-Йорк.

1964 p. – “Серпень”, Нью-Йорк.

По смерті поета виходить у Мюнхені його книжка “Перстень і посох” (1972 p.).

Есеїстику Євгена Маланюка, що виходила в різних емігрант­ських українських виданнях, зібрано в двох томах “Книги спостере­жень”, що видана у Торонто 1962 року.

Основною проблемою, яка цікавила українського поета була про­блема національного самоусвідомлення, національної гордості, само­визначення. У світоглядному плані його поезія і проза становлять єдине ціле.

Україна у Є. Маланюка – це “Степова Еллада”, уособлена в обра­зах жінки: Мадонни й Антимарії, коханої і розпусниці, святої і відьми. Це міфологічний простір, що існує в іншому просторі і часі, існує не за звичайними людськими законами.

Є. Маланюк створює власну філософію історії, особливо історії української. Це історія, якою рухають біблійно-міфологічні сили.

Найвищими цінностями для Маланюка-поета і людини були по­няття патріотизму, національної гордості, вірності своїй землі, дар­ма що він знаходився за її межами. Тому такі поетичні рядки звертає він до Батьківщини, завжди писаної з великої літери.

Усе своє життя в еміграції Є. Маланюк уважно стежив за поді­ями в рідній Україні, тому його творчість є живим відгуком на ці події.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Маланюк Євген