Ви чули, напевно, що нашого Петрові всі сіло поважає за розум, за кмітливість.
Але трапилося, однак, що троє з наших селян заздрити сталі такій пошані. Захотілося їм кинути хоч малу тінь на славне ім'я, і розв'язали вони обдурити хитромудрого Петрові.
Щороку у сусідньому селі відкривався осінній ярмарок. Там і худоба продавали.
У Петрові була для продажу корова - гарна молочна корова. Повів її Петрові на ярмарок, а заздрісники йому назустріч ідуть - навмисно повернулися раніше, - і йшли-те не разом, а на відстані один від іншого. Зустрів Петрові спочатку з одним заздрісником. Привітався той випросив:
- Куди, Петрові, коровушку женеш? Петрові, не бачачи підступу, відповідав прямо:
- На ярмарок, братик! А заздрісник йому:
- Бач яка корова гарна! Гарна, відгодована. А коли була б вона без хвоста, так більші б гроші ти виручив! Нині, панотець, попит на безхвості.
Повірив Петрові, відразу хвіст у корови відрізав і пішов собі далі.
Потім зустрівся йому другий заздрісник і збрехав, начебто на ярмарку попит на безрогих корів. Ну, а третій порадив вуха корові відрізати. Та привів бідний Петрові на ярмарок чудо-корову: хоч і відгодовану, але потвору немислиму. Зібралася навколо юрба, усім корова подобається, а як на морду її подивляться так позаду зайдуть, ладь шарахаються - вуж дуже страшнаскотинка! Довелося нещасному Петрові добру молочну корову відвести на бойню. Ну, як ви думаєте? Вибачить Петрові ошуканцям? Ніколи! Він вуж почав придумувати, як помститися заздрісникам за їхню злу витівку!