Майстерність Пушкіна в створенні образа Тетяни Ларіній у романі “Євгеній Онєгін”

Оповідач в “Повістях Белкина”, безсторонній історик в “Історії Пугачова”.

Але мало хто задавався питанням, яку роль може зіграти одна-єдина

Деталь у розкритті образа героя. Звернемося до такої деталі-образу, як місяць, в

Романі Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Може бути, цей образ допоможе нам глибше

Зрозуміти головну героїню, Тетяну Ларіну. Символіка місяця у світовій міфології не

Так вуж і багатозначний: місяць – знак богині Діани, богині родючості й

Дітородіння, усього живого. Згодом її стали ототожнювати

з богинею

Селеном, що персоніфікує цнотливість, чистоту й святість.

Ми пам’ятаємо, як Пушкін, називаючи героїню Тетяною, пише:

Уперше ім’ям таким

Сторінки ніжного роману

Ми свавільно освятимо.

“Святе” ім’я Тетяни, з яким “нерозлучний спогад старовини”, саме й

Асоціюється з богинею місяця, нічної заграви, мовчачи заливающего сплячу землю

Сріблистим сяйвом. Згадаємо, як Онєгін, побачивши у вищому петербурзькому світлі

Тетяну, “въявь богиню зрить” (з “Післямови” до роману).

Образ місяця супроводжує героїню протягом усього роману. От Ленский

знайомить

Онєгіна зі своєю нареченою Ольгою, і він відразу звертає увагу на ту, “яка

Смутна й мовчазна, як Світлана”. Дивується своєму новоявленому другові, що

Той вибрав “іншу”: “У рисах в Ольги життя немає. // Точнісінько у Вандиковой

Мадонні: // Кругла, червона особою вона, // Як цей дурний місяць // На цьому дурному

Небокраї”. Тут “дурний місяць” – антитеза місяцю, що ллє живлюще світло на

Мир, коли він “у дозвільній тиші при затуманеному місяці… ліниво почиває”. Так і

Тетяна в “дозвільній тиші” сільського життя тихо мріє, поринаючи в читання

Сентиментальних французьких романів, удивляючись у героїв і вподібнюючи їх собі й

Онєгіну: “И серцем далеко носилася // Тетяна, дивлячись на місяць… // Раптом думка в

Розумі її народилася…”, “вона сказала: це він”. Романтична душа Тетяни живе в

Створеному нею світі мрій, мріянь, життя свою вона звіряє з переказами,

Прикметами, “пророкуваннями місяця”, тому що Тетяна – “російська душою”. Помітимо, в

Слов’ян місяць захищає ще усьому домашньому світу, а, як відомо, прізвище

Тетяни – Ларіна – пов’язана із древніми божествами ларами – заступниками

Домівки, природи.

Нічне світило супроводжує героїню, коли вона пише лист Онєгіну: “И між

Тим місяць сіяв // И млосним світлом опромінювала // Тетяни бліді вроди”. Пушкінська

Героїня пише лист наодинці з місяцем, незаймане світло якої пов’язаний з

Романтичними думками, коли закохана дівчина перестає зауважувати реальну

Обстановку, залишаючись удвох з “млосним світлом” натхненниці-місяця. Це ж

Стан буде супроводжувати її й після зустрічі з Онєгіним у Петербурзі:

Про нього вона в мороці ночі,

Поки Морфей не прилетить,

Бувало, девственно сумує,

До місяця подъемлет томны очі,

Мріючи з ним коли-небудь

Здійснити смиренний життя шлях.

Як бачимо, Тетяна не міняється внутрішньо: змінився її статус, вона стала

Замужньою жінкою, поважною особою. Але “російська душа” її залишилася такою ж

Високої, чистої; навіть “Клеопатра Неви”, “блискуча Ніна Воронская”, не могла

Затьмарити її. Сріблистим світлом місяця відливає внутрішній мир Тетяни, воно

Настільки багатий, що недоступно розумінню навколишніх, у тому числі спочатку й

Онєгіну, так само, як недоступна погляду зворотна сторона місяця.

Тетяна начебто робить свій місячний шлях: місяць супроводжує неї в пророчому

Сні (“Сіяє промінь світил нічних”); “при світлі сріблистому” поспішає вона в будинок

Онєгіна, щоб розгадати його душу, і їй це вдається (“Уж не чи пародія він?”); не

Залишає вона її й у Москві. Але тут замість “затуманеної, сумної, блідої

Місяця” з’являється величне нічне світило, що затьмарило блиск яскравих зірок:

Як величний місяць,

Серед дружин і дівши блищить одна.

З какою гордістю небесної

Землі стосується вона!

Просуваючись по життєвому шляху Тетяни, ми можемо відзначити, що вона так і

Залишилася на рівні неба, роблячи свій шлях від “млосного місяця” “на блідому

Небокраї” до сліпуче яркою “місяця в повітрянійій синявому”.

И Онєгін “въявь богиню зрить”. Місяць-Богиня Тетяна – втілення ідеалу жінки,

Покровительки домівки, вірності, добра, світла – усього того, що становить ідеал поета.

Майстерність автора “Євгенія Онєгіна” дійсно невичерпно. Нам удалося

Розкрити тільки одну його грань у створенні образа Тетяни, що стала “місячної

Сонатою” Пушкіна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Майстерність Пушкіна в створенні образа Тетяни Ларіній у романі “Євгеній Онєгін”