М. Горький. Життя й творчість

1. Короткі біографічні відомості про письменника. 2. Початок творчого шляху. 3. Перші добутки. 4. Революційної події 5. Вплив Першої світової війни на творчість письменника. 6. Останній незакінчений роман М. Горького. Бережіть себе насамперед – для себе, тоді й людям багато залишиться Л. Н. Толстой Нова епоха історії літератури пов’язана з ім’ям великого російського письменника-публіциста, суспільного діяча М. Горького.

На рубежі XIX-XX сторіч, у період срібного століття, М. Горький був однієї зі значимих фігур радянської літератури. М. Горький теперішнє ім’я й прізвище, який А. М. Пєшков, народився 16 (28) березня 1868 у Нижньому Новгороді, у сім’ї столяра-краснодеревенщика. Рано втративши батьків, Горький був узятий на виховання в будинок свого діда – Василя Каширина. Дід виховував онука по церковних книгах, а бабуся Килина Іванівна прищепила хлопчикові любов до народної поезії, пісням і казкам.

Завдяки саме бабусі майбутній письменник одержав той самий необхідний багаж знань, що йому придасться в наступній його творчій діяльності. Килина Іванівна замінила йому мати й, як потім виразився сам М. Горький у своїй трилогії “Дитинство”, “наситила мене міцною силою для важкого життя”. Уже в 10 років М. Горький був змушений вийти в люди й самостійно шукати своє місце в суспільстві. Але початок цього шляху виявився досить важким: майбутній письменник прислужував у кресляра, був буфетним мисником на пароплаві, пекарем. У М. Горького не було теперішнього утворення, він закінчив лише ремісниче училище.

Прагнення до знань привело письменника в казанський університет, однак спроба надійти туди окончилась невдало. Незважаючи на це, Горький знайшов у собі сили продовжувати навчання, але вже самостійно. У цей же період письменник знайомитися з марксистською літературою, проводить пропагандистські роботи серед селянства. Через що в 1889 році він уперше піддався арешту за зв’язок із кружком Н. Е. Федосєєва й потім ще довго перебував під доглядом поліції. В 1891 році М. Горький відправляється в подорож по країні, так він прагнув пізнати якнайбільше людей і саме життя Письменник хотів розібратися в його питаннях, що мучать, дійсності, довідатися суть соціального зла й знайти шляхи досягнення правди й справедливості.

В 1892 році в газеті “Кавказ” було вперше надруковане оповідання письменника “Макар Чудра”. Саме тоді читачі вперше довідалися ім’я (псевдонім) письменника – М. Горький. Надалі він став співробітничати з багатьма іншими друкованими виданнями: “Волзький вісник”, “Нижегородська листівка”, “Самарская газета”. В 1895 році билй надруковані такі оповідання письменника, як “Челкаш”, “Баба Изергиль”, “Пісня про Сокола”, “Коновалів”.

В 1898 році у світло виходять два томи оповідань і нарисів М. Горького (з них “Колишні люди”, “Мальва”, “Чоловіки Орлови”), які принесли письменникові популярність і всеросійська популярність. Поступово письменник від простих, коротких оповідань і нарисів став переходити до більших літературних творів. В 1899 році з’являється поема в прозі “Двадцять шість і одна”, а потім був написаний перший великий роман Горького “Фома Гордєєв”.

Після цих добутків популярність М. Горького швидко зрівнялася з такими популярними письменниками, як Л. Н. Толстой і А. П. Чехов. На початку 1900-х років Горький бере участь у революційних подіях, пише звертання, вкотором призиває громадськість до боротьби ссамодержавием. Із-за нього він був арештований у черговий раз і висланий з Нижнього Новгорода. В 1901 році була опублікована “Пісня про Буревісника”.

От рядка з її: “Вітер виє… Грім гуркоче… Синьому полум’ям палають зграї хмар над безоднею морячи Море ловить стріли блискавок і у своїй безодні гасить.

Точно вогненні змії, в’ються в море, зникаючи, отраженья цих блискавок. – Бура! Незабаром гримне бура! ” Цей добуток, написаний ритмічною прозою, одержало величезну відповідну реакцію в суспільстві й увійшло в історію, як класичне добуток революційної поезії. У той період вона стала провісником революції, що з кожним днем ставала усе більше очевидною.

Саме в цій пісні письменник на стільки чітко й точно вловив революційний настрой суспільства. У цей же час письменник створює найбільші добутки драматургії (п’єси “Міщани” (1901 рік), “На дні” (1902 рік), “Дачники” (1904 рік)), знайомитися з багатьма відомими літераторами Л. Н. Толстовим, А. П. Чеховим. В 1905 році Горький спробував запобігти подіям Кривавої неділі (9 січня). Після всього произошедшего він написав гнівну відозву про події 9 січня й призивав до скинення самодержавства. 12 січня за свої дії був, арештований і укладений у Петропавловскую крегюсть.

Але вже через місяць влади були змушені звільнити письменника, тому що з боку громадськості пішло бурхливе збурювання й протест. В 1906 році М. Горький їде за кордон у Західну Європу, а потім і в Америку. Там він створює ряд блискучих добутків: “Прекрасна Франція”, “В Америці”, п’єсу “Вороги”, роман “Мати”.

Потім письменник на довгий час переїхав на острів Капрі, де прожив сім років. Там він написав “Сповідь” (1908), у якій чітко висловив свої розбіжності з більшовиками, тут же вперше з’являється тема богобудівництва. Гіркий починає редагувати ряд більшовицьких газет “Правда”, “Зірка” і журнал “Просвящение”. Настільки ж значимі добутки, які були написані письменником у цей період – це “Городок Окуров” (1909), “Казки про Італію”, перша частина автобіографічної трилогії “Дитинство” (1913- 1914), повість “У людях” ( 1915-1916), цикл оповідань “По Русі” ( 1912-1917). В 1913 році М. Горький приїжджає назад у Росію.

На щиросердечний стан М. Горького дуже сильно вплинула Перша світова війна. Письменник постійно висловлювався проти війни, а головне прагнув донести всім, що війна – це колективне божевілля, що приводить тільки до поганих результатів. У вірші Горького 1914 року є рядка, у яких зрозуміло авторське відношення до війни: Як же ми потім жити будемо? Що нам цей жах принесе? Що тепер від ненависті до людей Душу мою врятує?

В 1921 році М. Горький знову їде за кордон в Італію (Сорренто). Повернувшись у Радянський Союз в 1925 році, письменник випускає роман “Справа Артамонових” і починає писати ще один роман-епопею “Життя Клима Самгина”, що так і не був кінчений Епопея охоплює сорокалітній період історичної дійсності, демонструє крах народництва, буржуазний егоїзм і самолюбство. Цей роман дуже яскраво відбив ту дійсність і несправедливість, що оточувала простої людини. М. Горький як письменник уболівав усім серцем за долю російської людини.

Він увірвався в російську й світову літературу, як буревісник народної революції. “Тільки гордий Буревісник розвівається сміло й вільно над сивим від піни морем!”

М. Горький. Життя й творчість