М. А. Булгаков. Життя й творчість

1. Шлях до покликання. 2. Шлях письменника. 3. Булгаков-Драматург. М. А. Булгаков народився в 1891 році в Києві в сім’ї професора кафедри західних віросповідань Київської духовної академії А. І. Булгакова. Це був старший син багатодітної сім’ї Булгакових, пізніше в Михайла з’явилися чотири сестри й два брати. Від батьків дітям дісталася сімейна тяга до знань і працьовитість.

Одержавши домашнє утворення, в 1900 році Михайло надійшов у перший клас Александровской гімназії. Він ріс різнобічно розвиненим – складав, співав, малював, музицировал. Після закінчення гімназії в 1909 році Михайло став студентом медичного факультету Імператорського університету св. Володимира. Він уже був самим старшим чоловіком у сім’ї – його батько вмер від хвороби бруньок.

Медицина залучала його можливістю допомогти людям, мати приватну практику. Професія лікаря здавалася Михайлу Опанасовичу блискучої На другому курсі, в 1913 році, Булгаков жениться на випускниці гімназії Т. Лаппа. Під час першої світової війни сімейна пара працює в госпіталі, пізніше Михайло йде на фронт добровольцем, у прифронтовому госпіталі здобуваючи професійні навички.

У нього виявляється рідкий дарунок діагноста. Закінчивши університет з відмінністю, вона служить земським лікарем у Смоленській губернії. Лікарська практика розвивала його не тільки як лікаря, але й пізніше принесла

літературні плоди Свої “Записки земського лікаря” він пише, опираючись на особистий досвід.

Булгаков бачив громадянську війну, зречення пануючи й жовтневий переворот, німецьку окупацію України: сірі юрби, звірячі тупі особи, побачені навіч, як він говорив, допомогли зрозуміти що відбулося. Його мобілізують і відправляють із відступаючою армією військлікарем на Північний Кавказ. Незабаром білі залишили місто Хворий тифом Булгаков лежав у гарячці й був не в змозі емігрувати разом з білою армією. Якби він міг вирішувати свою долю, то виїхав би з Росії.

Видужавши, Михайло Опанасович залишив роботу лікаря. Його призначили завідувачем літературною секцією підвідділу мистецтв наробраза. Він співробітничає з газетами, пише для Владикавказского театру перші драматургічні добутки: “Самооборона”, “Паризькі комунари”, “Сини мулли”, “Брати Турбіни”. Складати його змусили обставини Переїхавши в Москву, він рятується від голоду, співробітничаючи з редакціями газет.

Ремесло письменника було покликанням Булгакова. Але на визнання не було надій, а він хотів відразу домогтися всього. Він соромився, що з таким утворенням працює в газеті тільки заради грошей Утворення й талант повинні були просунути його по кар’єрним сходам, але це супроводжувалося твердою публічною критикою. Він писав фейлетони для берлінської редакції “Напередодні”, там же були надруковані його “Незвичайні пригоди доктора” (1922), у яких автор негативно озивається про сменяющейся владу, не схвалюючи ні білих, ні червоних, і “Записки на манжетах” ( 1922-1923). Слідом з’являються “Дьяволиада” (1924), “Фатальні яйця” (1925), “Собаче серце” (1925).

У цих майже фантастичних добутках піднімаються злободенні проблеми часу: насильное насадження більшовицьких порядків, агресивність червоних, невежественность пролетаріату. Не дивно, що “Собаче серце” з його разошедшимися в мить цитатами не пропустили до друку й опублікували тільки в перебудовані часи, в 1987 році. Фактично в повісті рівнялися пес і люмпен (людина з нижчих верств населення), причому порівняння було не на користь останнього.

Такі ж невтішні характеристики були дані більшовикам Експерименти більшовиків не принесуть того, чого можна домогтися освітою. Булгаков уважає, що не революція потрібна, а еволюція. Роман “Біла гвардія” ( 1925-1927), п’єси “Дні Турбиних”, “Біг” – це прощання Булгакова з Росією. Згадуючи громадянську війну, в “Білій гвардії” він пише про те, чим живе сім’я Турбиних у цей нелегкий час, як війна входить у цю сім’ю й що вона приносить. Тут ще чіткіше показане неприйняття й білих, і червоних На думку автора й ті, і інші історично приречені на поразку, тому що далеко російському народу, У житті письменника в 1925 році відбуваються дві важливі зміни – він жениться на Л. Е. Белосельской-Бєлозерської й входить у літературу як продовжувач традицій Л. Н. Толстого й Ф. М. Достоєвського.

“Біла гвардія” друкується в журналі “Росія”, але журнал закривають, не завершивши публікацію. Герої Булгакова переходять у п’єсу “Дні Турбиних”. П’єса має величезний успіх у Мхате. 5 жовтня 1926 року, у день прем’єри, М. А. Булгаков стає знаменитим. У цей же час публікують цикл оповідань “Записки юного лікаря” ( 1925-1926).

Більше Булгакова при житті не друкували. Офіційна критика бачила в ньому реакційного письменника. В образах білих офіцерів письменник представив аж ніяк не білу армію, а військову інтелігенцію, але це було сприйнято як оспівування буржуазних цінностей. Спектакль зняли, але в 1.932 року відновили за особистим наказом І. В. Сталіна.

Драматургічний талант Булгакова був затребуваний. Він створив шістнадцять п’єс. Ішли “Зойкина квартира” у театрі ім.

Вахтангова, “Багряний острів” на сцені Камерного театру. Але в театральному сезоні 1928 року вже не випустили на сцену “Біг” – п’єсу про білих емігрантів. Вона була поставлена тільки в 1957 році. Нова п’єса “Кабала святенників” (1929) витримує сім подань, потім неї знімають. Це була остання п’єса, поставлена при житті письменника.

В 1929 році з репертуару театрів викреслили всі п’єси Булгакова, і зневірений письменник письмово звертається до уряду, просячи щоб уникнути вбогості й загибелі Або дати йому роботу, або відпустити за кордон. Виїхати не дозволили. Дали посада асистента режисера в Мхате. Службовець Мхата пише “у стіл” п’єси й створює свій головний добуток, роман про диявола “Майстер і Маргарита”. Автор використовує у романі євангельські образи й мотиви, говорячи про бесівську сутність більшовизму, показує боротьбу добра й зла в радянській Росії.

В “Євангелії від диявола” розкриваються побут і вдачі радянських людей, простежується доля творчої людини. Оповідання будується як “роман у романі”: глави про Москву 30-х років перемежевиваются із главами з роману Майстра про Понтія Пілаті. Прототипом подруги головного героя – Маргарити – стає третя дружина письменника, Е. С. Шиловская. Восени 1936 року Булгаков став працювати у Великий театрі як оперний лібретист і перекладача, але доля його лібрето також була невдалою.

У вересні 1938 року керівництво Мхата замовляє йому п’єсу про Сталіна. П’єсу “Батум” уже схвалили в Комітеті зі справам мистецтв, коли Сталін сказав, що її не можна ставити, як пояснював драматургові причину відмови режисер В. Г. Сахновский: “Не можна така особа, як І. В. Сталін, робити романтичним героєм, не можна ставити його у вигадані положення й вкладати в його вуста вигадані слова”. У серпні 1939 року, через кілька тижнів після заборони “Батума”, письменник серйозно занедужав.

У жовтні, зрозумівши, що дні його полічені, Булгаков почав коректування роману. Хвороба вразила ока – це був симптом спадкоємної хвороби бруньок, тому без допомоги Олени Сергіївни він би не впорався. У березні 1940 року письменник умер. Його дружина завершила роботу над добутком, випливаючи волі автора. Фактично це була дев’ята редакція роману.

Надрукувати його коштувало великої праці. У журналі “Москва” скоротили й виправили роман, друкуючи його з 1966 по 1967 року. Повний текст роману побачив світло в 1967 році італійською мовою.

На російському його видали лише в 1973 році


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

М. А. Булгаков. Життя й творчість

Categories: Шкільні твори

Links