Людина підпілля – герой “Записок з підпілля” Ф. М. Достоєвського

Сорокарічний чиновник у відставці, він живе в “куті” – “паскудної, поганій” кімнаті на краю Петербурга. У “підпіллі” він і психологічно: майже завжди один, віддається нестримного “мечтательству”, мотиви і образи якого взяті з “книжок”. Виявляючи розум і мужність, він досліджує власну свідомість, так визначаючи мету своєї сповіді – “випробувати: чи можна хоч з самим собою зовсім бути відвертим і не побоятися всієї правди?”. Герой бунтує проти відкритих сучасною наукою законів природи, “кам’яна стіна” яких – “безсумнівність” тільки для “тупого”, посереднього людини, діяча. “Бреше” наука, що особистість може бути зведена до розуму, нікчемною частці “здібності жити”, і “полічиться” по “табличці”.

“Хотіння” – ось “прояв усього життя… і з розумом, і з усіма почісуванням”. Всупереч “науковим” висновками соціалізму про людську природу і людському благо він відстоює своє право до “позитивного розсудливості домісити вульгарну дурість”, щоб підтвердити, що “люди все ще люди, а не фортепіанні клавіші”. У “негативний століття” він тужить за ідеалом, здатному задовольнити його внутрішню “широкої”. Це не насолоду, не кар’єра і не “кришталевий палац” соціалістів, віднімає у людини свободу вибору, що звужує особистість: адже

в людській природі не тільки потреба порядку, благоденства, щастя, а й хаосу, руйнування, страждання. Герой протестує проти ототожнення добра і знання, проти беззастережної віри в прогрес науки і цивілізації. У 24 роки, ще служачи, він якось забрів до шинку, де випадково затулив дорогу офіцерові. Той мовчки пересунув “низенького і виснаженого” людини на інше місце. Кілька років герой прагнув помститися за зневагу і заспокоївся, лише штовхнувши “кривдника” в плече на Невському. “Деспот у душі”, він не здатний до дружби, прагнучи до повновладним панування над людьми і обставинами, на зразок автора літературного твору.

Але “дійсність” не підпорядковується законам літератури. Соромлячись самого себе і розуміючи, що “підпіллі” є “моральне розтління”, герой не може подолати страх перед “живим життям”. Незважаючи на генетичний зв’язок з Голядкі-ним (“Двійник”) і Мрійником (“Білі ночі”), це новий тип героя Достоєвського, людина з “розірваним свідомістю”, чиї риси згодом так чи інакше втілилися в образах Раскольникова, Ставрогіна, Аркадія Долгорукого, Версилова, Карамазових та ін “Я пишаюся, що вперше вивів справжню людину російської більшості і вперше викрив його потворну і трагічну сторону”, – писав Достоєвський.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Людина підпілля – герой “Записок з підпілля” Ф. М. Достоєвського