Людина має жити за законами справедливості (за твором “Злочин і кара”)
Федір Достоєвський – класик філософської реалістичної літератури. Ця думка приходить сама собою, коли починаєш замислюватися над даною темою. Філософія починається одразу, бо невідомо, який розділовий знак поставити в кінці… Це могло бути й запитальне речення, але відповідь на нього непроста (скільки ж це часу потрібно, щоб розібратися, чи багато людей жило й живе за законами справедливості?!). Я точно знаю, що деякі люди не живуть за законами совісті… Але ж – хочеться бути чесним і справедливим. Тому я вибираю знак оклику в кінці речення:
Соня Мармеладова є полярним образом щодо Родіона Раскольнікова. Вона – донька дрібного чиновника, який втратив роботу та пиячив. Щоб урятувати мачуху й батька та їх малих дітей від голодної смерті, Соня змушена жити з “жовтим білетом”. Вона просто не знає, що повинна робити в ситуації, яка склалася. Дівчина звикла слухати старших, бути покірною, терплячою.. І вона послухалася мачуху, погодилася
Я думаю можна стверджувати, що обидва герої намагаються жити за законами справедливості, але Соня сприймає світ таким, який він є, а Родіон хоче його покращити. Отут-то й прихована основна головоломка Достоєвського. Усім відомо, що без прогресивних людей не буває розвитку суспільства. Родіон прагне щось змінити, покращити, – значить, він є прогресивним. А Соня не протестує проти несправедливості, вона пасивна. Якби ми були пасивними, то що б змінювалося в історії людства? Хіба робилися б наукові, географічні відкриття? Хіба могли б з’явитися Маяков-ський, Корольов, Сальвадор Далі, Білл Гейтс, якби вони були тільки терплячими й покірними? Має бути свіжа ідея, свіжа думка, нове бачення! Але ж… Родіон Раскольніков замислив стати багатим і забезпечити рідних і чужих людей не власним розумом і працею, а грабунком і вбивством. У цьому вся задача. Достоєвський ніби порівнює два варіанти життя: чесний і нечесний, філантропічний і людиноненависний. Намагаючись ощасливити все людство, Родіон зненавидів людей.
А Соня просто й щиро робила добро, любила та жаліла людей її серце було сповнене співчуття до всіх. Вона не могла відмовити батькові й давала йому гроші, хоча знала, що він їх проп’є, але розуміла та жаліла рідну людину. Вона пожаліла Роді-она, коли зрозуміла, що він убивця. І головне – серцем зрозуміла. Навіть сама собі не могла пояснити – як вона усвідомила це ще до того, як Родіон промовив страшні слова зізнання. Юна дівчина вислухала сповідь Родіона й зрозуміла, що з нечистим сумлінням він не зможе жити – “замучиться”. Раптом, схопившись із місця, вона просить Родіона зізнатися в злочині: “Іди тепер, зараз же, стань на перехресті, вклонися, поцілуй спочатку землю, яку ти осквернив, а потім уклонися всьому світові… і скажи вголос: “Я вбив!”. Тоді Бог тобі нове життя дасть”. Соня – людина віруюча. Віра їй дає сили жити навіть у найтяжчі хвилини життя. Вона зрозуміла найголовнішу істину – треба бути багатим у душі: щирим, щедрим, люблячим.
Не потрібно носити в собі зло. А якщо скоїв злочин, маєш погані думки – треба покаятися, зізнатися в цьому, хоч як непросто це зробити.
Людей оцінюєш не за їхніми статками, а за багатством душі. Це не загальні слова. Наприклад, друзів ми собі вибираємо тих, із яки-, ми нам комфортно, які розділяють наші думки, які співчувають нам і допомагають у скрутний час, і якби ми всі разом, одночасно, усім світом почали жити за законами справедливості, добра, співчуття й любові, то не було б війн, убивств, злочинів. А терплячість, терпимість, прощення розкривало б наші серця, робило б наш розум ясним і світлим. І тоді б і нових відкриттів, і загального достатку було б набагато більше. Я погоджуюся з позицією Достоєвського – варто і необхідно жити за законами справедливості!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)