Люди для Льоньни друзі чи вороги? (За повістю В. Близнеця “Звук павутинки”)

Читаючи твори В. Близнеця, безумовно, переконуєшся, що він був дитячим Письменником. Його герої вміють мріяти, бачити навколишній світ і розуміти його, таким постає перед нами головний герой повісті “Звук павутинки” Льонька. Який чує звук павутинки, оберігає разом зі срібним чоловічком Вишневі Пушинки від піратів; воює з Сопухою! Він – чаклун, бо вміє створювати крилаті дерева. Вони народжуються з димаря і мандрують над балкою. Льонька – мрійник, бо десь далеко є ліс з голубих осокорів, море та його пароплав. У хлопчика немає друзів,

таких однолітків, як він. Тому й шукає їх серед природи, окремих предметів та явиш. Так, блукаючи садом, Льонька інколи іде до річки. Там довго дивитись у воду, то із тремтливого дна випливають двоє облич, то його друузі – Адам і Ніна. Кожного з них герой уявляє по своєму: Адам – величезний, козацька могила, а Ніна – тонка, прозора, бринить, як звук павутинки на вітрі. Льонька вміє дружити як із фантастичними істотами, так і з живими тваринами та людьми.

Але люди в його житті інколи відіграють трагічну роль. Одним із сусідів хлопчика є старий мисливець Глипа. Це якийсь дивний чоловік: вдень, люди роблять,

він спить, а вночі – товчеться. Саме він одного вечора і вбив Льонькиного товариша – собаку Рекса. Тварина була ученою і вміла смішити людину. Льонька бачить його і дружить з ним навіть після смерті. Матір не розуміє його, він дивує її своїми словами: “!пес живий для мене, живий і все!”

Але в житті Льоньки все ж таки з’явився друг. Це був тонкий і дуже худий чоловік, який просвічувався на сонці і здавався безтілесним. Звали його Адам він – безнадійно хворий, приїхав з міста до баби Сірохи. Здається, між ними не має ніякої вікової різниці. Бо Адам не втратив дитячої здатності бачити й розуміти навколишній світ. Він назвав Льоньку лендом – капітаном третього рангу. Розповів йому як зробити штучне сонце, щоб воно світило сильніше за справжнє. На жаль, ця дружба була недовгою, але від неї було багато користі для Льоньки. На уявній карті світу з’явилася нова річка Лопотиха. Невдовзі хлопець отримав дивну посилку, а у ній “зелені й стиглі шишки, пузатенькі жолуді, і скидались на засмаглих дядьків, товстий шматок соснової кори, !велике сіре перо – журавлине або лелечине!”

Для чого це і від кого? Адже всіх цих речей не буває у рідному степовому селі малого Льоньки. Цю загадку зуміла відгадати подруга ленда, дівчинка Ніна, припливла до нього на крилатому кораблику. Але чи була вона, чи хлопчик її вигадав? Хто знає! Безумовно, всі герої твору – добрі, мрійливі й дуже відповідальні. Давайте візьмемо для себе все те найкраще, що мали вони у душах і серцях!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Люди для Льоньни друзі чи вороги? (За повістю В. Близнеця “Звук павутинки”)