Любов Пономаренко. “Гер переможений”. Наскрізний гуманістичний пафос новели. Художні засоби його втілення (деталь, поєднання різних часових площин)

УРОКИ 50-51

Тема. Любов Пономаренко. “Гер переможений”. Наскрізний гуманістичний пафос новели. Художні засоби його втілення (деталь, поєднання різних часових площин).

Мета. Поглибити знання про головну думку твору, вчити дітей висловлювати власне розуміння кінцівки твору; розвивати усне мовлення учнів; виховувати духовні цінності, гуманізм.

Обладнання: портрет письменниці, збірки творів: “Дерево облич”, “Тільки світу”, “Портрет жінки у профіль з рушницею”.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Учні записують у зошити очікувані результати від уроку.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Ознайомлення з біографією письменниці. Матеріал для вчителя. Любов Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 року. Береги Лисогору, який часом розливався веснами аж до хат села Іванівці Срібнянського району Чернігівщини, – то незабутній рідний край дитинства поетеси і прозаїка… Ще в шкільні роки почала писати вірші. Була навіть на одній з літературних нарад обдарованих школярів у Києві. Потім – педагогічний інститут, круті повороти долі й чимало років без поезії. Щасливим випадком потрапила на семінар молодих літераторів. Вірші, які читала, особливого враження на присутніх не справили. Але була в них точність деталі, психологічна точність, був сюжет. “А ви спробуйте писати прозу”, – порадив керівник семінару.

І

ось у видавництві Спілки письменників України 1984 року вийшла перша книжка повістей та оповідань авторки “Тільки світу”, у 1999 р. – “Дерево облич”, у 2005 р. – “Портрет жінки у профіль з рушницею”.

Точність, економічність слова: там, де іншому потрібно було б сотню слів, Л. Пономаренко обходиться кількома. В авторки рідкісне новелістичне мислення. Критики відзначають мужність, поетичність, народність слова письменниці. Так, говорить вона голосом свого краю. Бо авторка мислить сучасно, і сама структура її новел сучасна, близька до образного, об’ємного мислення кіно, телебачення, живопису.

2. Емоційне налаштування учнів на сприйняття тексту.

3. Виразне читання твору вчителем.

4. Словникова робота. Пояснити значення слів: Гер – пан. Шнель – швидко. Лейпціг – місто в Німеччині. Гут – добре. Кіндер – діти. Фрау – звертання до жінки в Німеччині.

5. Бесіда за змістом твору.

– В який час відбуваються події, зображені у творі?

– Яку роботу виконували полонені німці? Де вони жили?

– Чим займався Фрідріх після робочого дня?

– Що робили діти, коли побачили скопану грядку?

– Що приносили жінки полоненим?

– Чим любив хизуватися Фрідріх?

– Коли і чому німець перестав садити грядку?

– Яке він знайшов інше заняття?

– Яка трагічна подія сталася з німцем? Де його поховали?

– Що привернуло увагу оповідача, коли вона сиділа на вікні у новому будинку?

– Чому дівчинка не зірвала квітку?

– Якою подією завершується твір?

– Коли ці події відбувалися?

6. Закріплення знань про поняття “новела”.

– Пригадайте, який твір називаємо оповіданням. (Невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод із життя одного або кількох персонажів.)

– Який прозовий жанр близький до оповідання? (Новела.)

– Дайте визначення новели.

Новела – це невеликий розповідний твір переважно про одну якусь незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажів, з несподіваним фіналом.

7. Міні-дослідження жанрових особливостей новели. Для цього клас ділимо на три групи: “дослідники”, “літературознавці”, “художники”.

Завдання

А) “Дослідники” шукають у тексті епізоди, які б розкрили стосунки між полоненими і дорогими, між полоненими і дітьми.

Полонені: “зводили цей квартал з любов’ю і розпачем”, “не любили цей народ, не любили будинки”, “але тільки-но звівся фундамент…”, “Фрідріх скопав маленьку грядочку…”, “ті всміхалися, дякували, називаючи вдів “фрау”, “у Фрідріха теж була фотокартка…”, “Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли”, “Саджав нас на коліна та співав…”

Дорослі: “Охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував…”, “…гиркав охоронець”, “місто давно не сердилось на німців, вдови жаліли їх…”, “охоронець замість “шнеляти” простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною”, “…самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували”, “його поховали за містом…”

Діти: “ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці”, “І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку”, “ми не могли його не дражнити”, “ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав…”

Оголошення результатів дослідження

Полонені німці ненавиділи і місто, і його жителів, і будинки, які зводили, але тільки до того часу, поки не бачили творіння своїх рук. З любов’ю згадували свою домівку, рідню. Були вдячні вдовам за допомогу. Фрідріх любив дітей, квіти, був умілим майстром.

Охоронці зневажливо ставилися до полонених, але часом їх шкодували. Найбільше німців жаліли вдови, намагалися чимось допомогти. Ненависть змінилася милосердям.

Діти жорстоко ставились до полонених. Не могли простити вбивцям своїх батьків і дідів. Навіть добре ставлення до них Фрідріха не зм’якшувало їхніх сердець.

Б) “Літературознавці” працюють над художньою деталлю, її роллю у творі.

– Цеглинки, які уособлюють любов полонених німців до праці, спогади про рідну домівку.

– Квіти (нагідки) – любов до прекрасного. Людина, яка любить прекрасне, не може бути жорстокою і злою в душі.

– Фотокартки – те, що з’єднувало німців з рідними, те, що було для них найдорожчим.

– Грядка – “його (Фрідріха) державка в нашому злиденному місті”.

– Прикраси зі шматочків цегли (сонце і квіти) – творча натура Фрідріха.

– Квітка, що розцвіла посеред грудня – символ незнищенності людської душі, пам’ять.

– Хрест – символ смерті.

– Яка з цих деталей найбільше пов’язана з ідеєю твору? (Знайдена фотокартка. Оповідачка змогла усвідомити всю глибину страждань полоненого німця лише через багато років, коли сама стала матір’ю. Ідея новели, як бачимо, майже завжди захована в художньому образі, спонукає читача над чимось задуматися).

В) “Художники” малюють (вирізають із кольорового паперу) те, що, на їхню думку, є ілюстраціями до твору.

– Доведіть, що “Гер переможений” за жанром – новела.

– Предметом новели є незвичайна подія. Що незвичайного трапилося у творі “Гер переможений”? (Через 50 років жінка знаходить у стіні будинку фотокартку дітей Фрідріха).

– Що більше, на вашу думку, цікавить автора: незвичайна подія чи персонажі? (Персонажі, які потрапляють у незвичайні життєві обставини, вони вражають нас своїми вчинками, глибиною душевних переживань).

– Доведіть, що Фрідріх – новелістичний герой. (В умовах війни, полону він зберіг любов до дітей, до прекрасного; не відповідає злом на зло. Зовнішності полоненого протиставляється його внутрішній світ).

– Чи погодитесь ви з думкою, що саме любов визначила сутність життя німецького офіцера у полоні, а до смерті призвів розпач. (Новела не завершується на найвищій точці напруження – смерті Фрідріха. Суть несподіваної розв’язки – життя полоненого продовжилося в його добрих справах. Раптово серед грудня зацвіла посіяна ним квітка як символ любові, яка розтопила лід ненависті до переможеного ворога).

– Чому автор ускладнює композицію, подавши дві розв’язки? (Хоч між ними різниця в 50 років сюжетного часу, Л. Пономаренко прагне закріпити в свідомості читача біблійні істини: любов покриває багато гріхів, любов є мірилом всіх людських цінностей).

8. Вивчення нового літературознавчого поняття – Простір і час у художньому творі.

Простір і час у художньому творі – це поняття, яке вказує на специфічність художнього зображення простору і часу реальної дійсності.

У писемних жанрах відтворюється час реальної епохи, але він теж переривчастий: між подіями може бути перерва, яку письменник, наприклад, визначає одним реченням: “Минуло півстоліття”. У різних часових вимірах “живуть” герої та оповідач, крім того, минуле ми сприймаємо із нашого сьогодення.

– Які важливі події відбулися в житті міста і в душі оповідача за 50 років?

“За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не висохла підлога”. Німці, хоч були полоненими, свою роботу виконували на совість. До оповідача прийшло розкаяння за своє ставлення до Фрідріха, прощення ворогам, які, колись прийшовши на чужу землю, хотіли зробити її народ своїми рабами. З роками людина стає мудрішою, набирається життєвого досвіду і починає розуміти, для чого вона прийшла на цей світ, яка її місія на землі. Врешті-решт приходить усвідомлення, що прощення – одна з наголовніших людських чеснот.

III. Узагальнення вивченого.

Любов Пономаренко зізнається, що їй в літературі подобається все, що несе дух новизни і відкриття. За словами письменниці, трагічні долі героїв – то різні періоди життя її самої або близьких: друзів, сусідів, знайомих. Кожен твір – і переплаканий, і пережитий. Головне для неї не образи і картини, а життя з його глибинками і широтами, як добром, так і злом. Чи не в цьому секрет популярності Л. Пономаренко, зумовлений мистецьким кредо: “бачачи минуле і дивлячись у майбутнє, бути сучасним”.

IV. Підсумок уроку.

Технологія “Проблемна сітка” (з метою визначення головної ідеї твору).

1. Чи може бути злою людина, яка любить квіти?

2. Чи мали діти право на таку поведінку?

3. Чому людина повинна прощати завжди, навіть своїм ворогам?

V. Домашнє завдання. Скласти і записати в зошити новелістичну розв’язку для тексту (надрукований текст роздається кожному учневі).

Уривок тексту з новели Л. Пономаренко

“Моя товаришка лисиця”

У грудні мама захворіла на грип, стала дуже дратівливою, особливо, коли син заходив до кімнати і щось дуже тихо говорив. А потім зрозуміла, що стала погано чути, Вона засумувала, багато плакала.

Марко готував їй чай, а мама казала: “Ти заслужив кращої матері. Я стара, негарна, бідна. Ти змушений учити уроки на підвіконні, бо в нас нема навіть стола”. Лікарі радили, аби їхала на консультацію до столичних спеціалістів, але в них на кожен день було по гривні тридцять дві копійки. “Я мушу щось придумати”, – вирішив Марко…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Любов Пономаренко. “Гер переможений”. Наскрізний гуманістичний пафос новели. Художні засоби його втілення (деталь, поєднання різних часових площин)