Любов, краса, пам’ять у циклі оповідань І. Буніна “Темні алеї”

Книга “Темні алеї” стала найважливішою подією у творчості Буніна останніх років. Перші одинадцять оповідані, були видані в Нью-Йорку в 1943-му, а повністю книга вийшла в Парижі в 1946 році. “Темні алеї” – унікальний твір не тільки тому, що в ньому усі 38 новел – про кохання. Бунін створював цю книгу під час Другої світової війни, живучи у французькому місті Грассе. Воювала Франція, вирішувалася доля Росії, і Бунін з тривогою стежив за повідомленнями з фронтів. Вирішувалася доля світу. І, як з палаючого будинку рятують найдорожче, Бунін рятував від забуття те, що любив, те, що могло зникнути назавжди. Він ще раз пройшов “темними алеями” своєї молодості разом зі створеними ним героями і героїнями, щоб оживити в пам’яті усе, що любив, щоб нагадати людині головне: “молодість у всякого минає, а кохання – інша справа”. Кохання – краще, що було в житті персонажів “Темних алей”. Згадуючи своє життя, героїня оповідання “Холодна осінь” говорить про те, що в її житті тільки і був “той холодний осінній вечір”, коли вона провела на війну кохану людину. “І це все, що було в моєму житті, – інше непотрібний сон”. Кохання у Буніна майже завжди закінчується смертю одного з героїв: “На третій день Великодня він умер у вагоні метро”, – це про героя розповіді “У Парижі”. “У грудні вона вмерла на Женевському озері

під час передчасних пологів”, – це про Наталі, героїню однойменної новели. Убили в Галичині і героя “Холодної осені”. Близькість смерті змушує письменника гостріше відчути значення кохання в житті людини. Кохання, як блискавка, що освітила життя закоханих, назавжди зберігається в пам’яті тих, хто залишається жити, і тих, хто розлучається зі своїми коханими з волі обставин або через власну дурість, як природне диво життя, як спалах світла, яке опромінює все життя. Саме це почуття робить прекрасним і людину, і світ довкола неї. І через багато років пам’ять зберігає спогади тих хвилин, коли людина була щаслива і світ був повний краси і поезії: “Кругом шиповник алый цвел, стояли темных лип аллеи…” Кохання і краса для Буніна – вищі життєві цінності. їхня недовговічність, приреченість, з одного боку, збільшує їхню цінність, а з іншого – створює відчуття трагічності буття, де все краще приречене на загибель. Залишається пам’ять, що зберігає краще в житті людини і зігріває її теплом спогадів, коли “все минає”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Любов, краса, пам’ять у циклі оповідань І. Буніна “Темні алеї”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links