Лорд Байрон і “байронізм”

Надії на краще, на щасливе життя були” пов’язані з французькою буржуазною революцією 1789-1794 рр., на знаменах якої були слова; “Свобода. Рівність. Братство.” На жаль, швидко виявилося, що всі ці надії ілюзорні, марні. Але, як ми вже знаємо, ця революція дала поштовх для виникнення європейськогс романтизму. Про романтизм як літературний напрям та історичні події тієї доби ми говорили на минулому уроці. Сьогодні, я надіюсь, ми утримаємося з вами на хвилі романтизму. Нам допоможуть репродукції картин художниківромантиків, а також творчість

найяскравішого романтика XIX ст. Джорджа Байрона. Байрона називають Прометеем XIX ст. через те, щс він був відданим борцем за національну свободу поневолених народів Європи. Сенс свого недовгого і яскравого життєвого шляху Байрон вклав у слова:

Хто битись не може за волю свою Чужу захищати він може.

А данський літературознавець Георг Бранде; порівняв байронівську поезію з бурхливим, але благотворним потоком. Напевне, жоден з поетів минулог: чи сьогодення не мав такого впливу на своїх сучасник. і послідовників як в літературі, так і в громадської’ житті, як Байрон. У XIX ст. Байроном зачитувалися н; тільки

в Англії, айв усій Європі. Гете, Гейне, Міцкеви^ Пушкін, Лєрмонтов, Л. Українка, І. Франко спеціальне вивчали англійську мову, щоб прочитати його поезію Е оригіналі. А у світовому мистецтві навіть появилась ціла течія – “байронізм”. Адже стало модним в літературі зображувати розчарованого індивідуалістабунтгря, пристрасного коханця, скептика.

Молоді роки поета проходять під знаком першого палкого Кохання, та любовна лірика Байрона перейнята трагізмом. Це є риса романтичної поезії. Насправді с коханні юнакові довелося пережити гірке розчарування. Дівчина його мрії Мері Чаворт вступила в шлюб з іншим, багатим. І в поезії Байрона з’являється біль розбитого серця.

Згадка про розбите кохання залишається раною в душі поета на все життя. Йому не вдається знайти душевного спокою. У поезіях з’являється мотив самотності, розчарування, краху ілюзій. “Жалі коханйя сприймаються як складник скорбного буття сучасників, приречених на душевну самотність, нерозуміння, роз’єднаність”. Цей мотив звучить у вірші “До леді”, “Розтання” (пише дослідник творчості Байрона Дьяконов).

Крім особливостей мотивів цих поезій, зверніть увагу на поетичну форму. Всі поезії Байрона відрізняються між собою кількістю та довжиною рядків, строф, ритмікою та розміром. Так, у вірші “Розтання” – 4 строфи по 8 рядків, написаний він двостопним амфібрахієм (трискладова стопа з наголосом на 2 складі). А коли подивимось на вірш “Коли сниться мені…”, то побачимо зовсім інше – чотиристопний анапест, який переплітається із тристопним (трискладова стопа з наголосом на 3 складі), а ще є ямб.

Як бачимо, у Байрона немає постійної жанрової форми. Така свобода ліричного самовиявлення дивувала сучасників.

Слідом за темою розбитого серця в збірці “Години дозвілля” появляється тема “втечі від дійсності”. “ЛохнаГар” – так називається гора в Шотландії, де пройшли дитячі роки поета. Уже в перших рядках цього вірша – незадоволення від світу міщанства, втеча від реальності у світ мрій, дитинства, природи, історії. Ці мотиви теж притаманні англійському романтизму.

Тема втечі від дійсності підсилюється у вірші “Хотів би жити знов у горах”. Але крім цієї Теми в поезії з’являється ще одна тема – протест Байрона проти загальноприйнятих норм моралі тогочасної Англії, “краю лукавства й німоти”, як називає Англію поет у цьому вірші.

Критики не могли простити Байрону, на їхню думку, зухвалого виступу проти моральних підвалин англійського суспільства. Молодий поет вступає у відкритий бій з критикою. Самотність, розчарування, злість підсилюються романтикою молодості, і Байрон відправляється в першу закордонну подорож, про яку вже говорилось.

Під час подорожі по країнах, що були колискою світової класичної культури, Байрон значно збагачує свій кругозір: вивчає албанську, ново та старогрецьку мови, турецьку, вірменську, французьку, іспанську, італійську. Ця подорож мала вплив і на його політичний світогляд. Якщо раніше він називав Англію “світом лукавства та облуди”, то тепер виступає в парламенті на захист ткачів і пише вірші з відвертим закликом до боротьби.

Слідом Байрон пише “Оду авторам білля проти машиноборців”. У перших же рядках звучить сарказм на адресу парламентарів, котрі ціною життя ткачів прагнуть “зцілити” Англію. Використовуючи жанр оди, поет таврує ганебну політику англійських законодавців. У кінці вірша звучить пересторога тим, хто “з голоду мрущих у зашморг волік”, попередження про розплату. У цей період розігрується і особиста Драма Байрона. Знову кохання, невдале одруження, що закінчується розлученням, знову кохання… Поет оточений стіною ворожнечі, додається ще і політичне цькування і, врештірешт, вигнання.

Більше поету не доведеться ступити на рідну землю. Попереду – Швейцарія, Іспанія, Греція; підпільна боротьба італійських карбонаріїв, національновизвольна боротьба грецьких патріотів – і Байрон в самій гущі подій. Саме тепер він реалізував себе в боротьбі за незалежність поневолених народів. Саме тепер пише станси (до речі, ще одне новаторство Байрона, це поезіяроздум, де кожна строфа передає окрему думку).

У цей період у поета з’являються трагічні передчуття. У своєму останньому вірші, стансах на честь свого 36річчя, він пише:

“Вгамуйся, серце. Вибив час”

Так закінчилося життя цього легендарного поета бунтівника. Життя людини закінчилось, а життя поета продовжується до сьогодні і буде жити у віках. Його ім’я ще за життя було оточене особливим ореолом. Воно звучало і звучить до сьогодні в піснях, його ідеї відтворювалися в балетах, символічних поемах, образи його увінчані в різних видах мистецтва. А найголовніше – в серцях людей усього світу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Лорд Байрон і “байронізм”